МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ ТА ДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
КРАЇН СВІТУ:
РОСІЯ

РОСІЯ (Russia), Російська Федерація – держава в Сх. Європі і Півн. Азії. Межує з КНДР, КНР, Монголією, Казахстаном, Азербайджаном, Грузією, Україною, Білоруссю, Литвою, Польщею, Латвією, Естонією, Фінляндією та Норвегією. РФ має найдовший кордон у світі. Росія омивається морями Північного Льодовитого Океану – Баренцевим, Білим, Карським, Лаптєвих, Східно-Сибірським і Чукотським – на півночі; Балтійським морем – на північному заході; Чорним, Азовським і Каспійським морями – на південному заході; Беринговим, Охотським і Японським морями – на сході. Пл. 17,075 млн. км2. Нас. 146, 908 млн. чол. (2001). Столиця – Москва. Офіц. мова – російська. Грошова одиниця – рубль. Р.Ф. – член ООН, СНД.
До складу Російської Федерації входить 89 рівноправних суб'єктів, у тому числі: 21 автономна республіка (Адигея, Алтай, Башкирія, Бурятія, Дагестан, Інгушетія, Кабардино-Балкарія, Калмикія, Карачаєво-Черкесія, Карелія, Комі, Марійська, Мордовія, Північна Осетія, Татарія, Тува, Удмуртія, Хакасія, Чечня, Чувашія, Якутія-Саха), 49 областей, 6 країв, 10 автономних округів (Агінський Бурятський, Комі-Перм'яцький, Коряцький, Ненецький, Таймирський (Долгано-Ненецький), Усть-Ординський Бурятський, Ханти-Мансійський, Чукотський, Евенкійський, Ямало-Ненецький), одна автономна область (Єврейська), два міста федерального значення - Москва і Санкт-Петербург.
Історію Росії можна розділити на три періоди: з початку становлення російського народу до 1917, який ознаменував кінець Російської імперії; від революції 1917 до розпаду СРСР в 1991; від розпаду СРСР і до цього часу. З 1922 по 1991 Російська Федерація офіційно іменувалася Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою (РСФСР) і входила до складу СРСР.

Загальна характеристика господарства (2001): Р. – індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: гірнича, нафтова і нафтопереробна, газова, металургійна (чорна та кольорова металургія), літако- та кораблебудування, космічна, машинобудівна, енергетичне обладнання, харчова, текстильна та легка промисловість, цементна, хімічна, гірнича, гідроенергетична. У пром-сті провідна роль належить важкій індустрії. В РФ добувають всі види мінерального палива, а також більшість видів мінеральної сировини. Є три бази чорної металургії (Уральська, Центральна, Сибірська), різноманітні галузі кольорової металургії. Розвинені всі види транспорту, але величезні простори Сибіру практично не мають залізниць та сучасних автодоріг. Натомість діють системи магістральних нафто- і газопроводів. Морський транспорт забезпечує знану частину перевезень. Найважливіші порти: Санкт-Петербург, Калінінград, Мурманськ, Архангельськ, Новоросійськ, Владивосток, Находка і інш.
Залізниці, велика частина яких розташована в Європейській Росії, перевозять три чверті всіх вантажів. Річковий і автомобільний транспорт перевозять до 15% вантажів. У багатьох районах Півночі і Далекого Сходу єдиним видом транспорту є авіація. Економічна криза кінця 1990-х років фактично ізолювала багато північних регіонів від центра, так як через погано розвинену інфраструктуру держава не спроможна оплачувати транспортування вантажів.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 314 млрд темп зростання ВВП – (-4,6)%. ВВП на душу населення – $2138. Прямі закордонні інвестиції – $ 617 млн. Імпорт – $ 75,5 млрд. (г.ч. Німеччина – 11,0%; Бєларусь – 10,0%; Україна – 6,9%; США – 6,2%; Казахстан – 4,8%). Експорт – $ 97,7 млрд. (г.ч. Україна – 9,1%; Німеччина – 9,0%; Бєларусь – 7,9%; США – 6,8%; Нідерланди – 6,2%). Бл. 70% експорту РФ – бл. 50 млрд. дол. – пов’язано з вивозом сировини. За даними Російських джерел у 2002 р. прямі іноземні інвестиції в Росії склали біля 4 млрд дол. [Континент Сибір: Регіональна ділова газета].
У структурі економіки Росії переважає важка промисловість, особливо металургія, хімія, машинобудування та енергетика. Добре розвинута лісова промисловість: лісові ресурси Росії - найбільші у світі. Росія має також найбільші у світі розвідані запаси природного газу і другі за величиною запаси нафти. Великі родовища вугілля є в Республіці Комі, у Східному Сибіру і на Далекому Сході. Росія також багата на залізну руду, боксити, нікель, олово, золото, алмази, платину, свинець і цинк. Багато цих ресурсів знаходиться в Сибіру, де великі відстані, низька заселеність, суворий клімат і багаторічна мерзлота створюють значні труднощі для економічно ефективного видобутку і транспортування сировини на місця переробки та споживання.
Росія поділяється на 11 великих економічних районів: Північно-Західний, Північний, Центральний, Волго-В'ятський, Центрально-Чорноземний, Поволзький, Північнокавказький, Уральський, Західносибірський, Східносибірський і Далекосхідний.
Видобуток нафти і газу зосереджений у Західному Сибіру, гідроелектростанції, кольорова металургія і лісова промисловість - у Східному Сибіру. На Далекому Сході видобувають золото, алмази, він славиться рибою і морепродуктами. У Північному районі основними галузями є добування вугілля, нафти, газу, апатитів, нікелю та інших металів, а також заготівля лісу і вилов риби. У Північно-Західному, Центральному, Волго-В'ятському, Уральському і Поволзькому районах розвинуті машинобудування, хімічна, легка, харчова промисловість, енергетика і сфера послуг. Центрально-Чорноземний район і Північний Кавказ мають розвинуте сільське господарство і харчову промисловість.
Краху комунізму в кінці 1980-х років передував економічний застій, який почався за десятиріччя до цього. За роки перебудови стара система повністю руйнувалася. Перевага великомасштабних виробництв в поєднанні з системою централізованого планування привела до переважання в російській економіці великих промислових комбінатів. Нерідко один завод є єдиним виробником того або іншого виду продукції. Руйнування радянської системи централізованого планування привело до порушення зв'язків між підприємствами, а переважання практично монопольного виробництва по багатьох ключових видах продукції привело до занепаду промислового виробництва. У 1992 російський уряд приступив до радикальних економічних реформ, які базувалися на приватизації малих, а згодом середніх і великих підприємств. Всі попередні спроби половинчастого реформування при М.Горбачові не тільки нічого не дали, але і загнали економіку в тупик. У 1996 російський уряд уперше з царських часів став продавати цінні папери на міжнародних ринках. У 1997 російський біржовий ринок був найбільш привабливим в світі. Незважаючи на очевидну слабість російської виробничої сфери, міжнародних інвесторів приваблює російський ринок.
Незважаючи на величезні розміри території, велику кількість природних ресурсів, розвинену промислову базу і високий рівень освіченості населення, частка російської економіки в світі незначна. У 1999 валовий внутрішній продукт (ВВП) Росії оцінювався в 240 млрд. дол. Аналогічний ВВП мають Швеція (250 млрд. дол), Тайвань (260 млрд. дол.) і Аргентина (225 млрд. дол.). З обліком на порядок більшої чисельності населення, ВВП на душу населення Росії виявляється значно нижчим, ніж в цих країнах: в Росії - 2500 дол., в Швеції - 28 300, на Тайвані - 12 000, в Аргентині - 6200 дол. Восени 1999 зовнішній борг Росії (включаючи борг СРСР) досяг 160 млрд дол., і за цим показником вона вийшла на перше місце в світі.
Російське сільське господарство, яке виробляє більше ніж одну п'яту валового національного продукту країни, спеціалізується по регіонах. Три п'ятих орних земель засіваються пшеницею, ячменем, вівсом і житом. Основними виробниками зерна є Поволжя, Північний Кавказ, Центрально-Чорноземний район і Західний Сибір. Вирощуються також технічні культури (особливо соняшник, цукровий буряк, льон), овочі (у середній смузі та на північному заході) і баштанні культури (на півдні).
Виробка електроенергії – 957 млрд кВт•год (1993). На тер. РФ функціонують об'єднані енергетичні системи Центру, Північного-Заходу, Поволжя, Півн. Кавказу, Уралу, Сибіру, Далекого Сходу. Діють ТЕС, ГЕС, АЕС. Росія володіє найбільшими в світі запасами гідроенергії, які зосереджені переважно в Сибірі. Грандіозні гідроенергетичні проекти були здійснені на ріках Ангара і Єнісей, але вони віддалені від західних районів, де відчувається нестача енергії.

Природа: Б.ч. європейської частини РФ розташована в межах Сх.-Європейської рівнини. На півдні – північні схили Кавказу, на півн.-заході – гори Хібіни. На схід від Уралу – Зах.-Сибірська рівнина, обрамована на півдні горами Півд. Сибіру (Алтай, Саяни, гори Прибайкалля, Забайкалля та ін.). Між Єнісеєм та Леною розташоване Середньо-Сибірське плоскогір’я, між Леною та Тихим о. – хребти та нагір’я Півн.-Сх. Азії. Найбільші ріки: Лена, Іртиш, Єнісей, Об, Волга, Амур. Найбільші озера: Каспійське (море), Байкал, Ладозьке, Онезьке. На тер. РФ з півночі на південь розташовуються кліматичні зони: арктична пустеля, тундра, лісотундра, лісова та лісостепова зони, степова, зона напівпустель (поблизу Каспію). Клімат країни змінюється від морського (на крайньому півн.-заході) до різко континентального (у Сибірі) і мусонного (на Далекому Сході). У багатьох р-нах Сибіру та Далекого Сходу багаторічна мерзлота.
Рельєф. Велика частина території Росії зайнята рівнинами. Російська (Східно-Європейська) рівнина, що на захід від Уральських гір, має середні висоти поверхні бл. 100 м над р.м. Рельєф північної частини Росії сформувався під впливом заледеніння і подальшої річкової ерозії. Карелія і Кольський п-ів належить до Балтійського щита. Тут переважають хвилясті рівнини з одним масивом низьких гір (Хібіни) і безліччю озер. Розташовані південніше Ладозьке і Онезьке озера знаходяться в низовинній смузі, що продовжується на схід від Фінської затоки. Височини центральної Росії досягають висот понад 300 м. Валдайська і Смоленсько-Московська височини маркірують кордон останнього плейстоценового заледеніння. Південніше знаходяться Середньоруська і Приволзька височини, відмінні хвилястим рельєфом і розвиненою мережею ярів. Широкі долини рік - Волги, Дону і їх приток обрамовані крутими правими схилами, тоді як ліві береги низовинні. На півдні Російська рівнина переходить в Причорноморську і Прикаспійську низовини. Між Чорним і Каспійським морями розташовані Кавказькі гори висотою до 5642 м. Гори Кавказу досить молоді і динамічні, оскільки знаходяться в зоні зіткнення Євроазіатської літосферної плити з Аравійською. Прикаспійська низовина має абсолютні висоти нижче за рівень Світового океану. Вона тягнеться від північного побережжя Каспійського моря до Волгограда. У її межах Волга тече по древньому дну Каспійського моря аж до Астрахані і утворює дельту з численними рукавами. На сході Російська рівнина обмежена ланцюгом Уральських гір, що протяглися з півночі на південь більш ніж на 2 тис. км. Їх північним продовженням є острови на шельфі Північного Льодовитого океану - Вайгач і Нова Земля, частково покриті льодовиками. По горах Уралу проходить кордон між Європою і Азією. Це древні, сильно зруйновані гори. Середні висоти Уралу не перевищують 600 м. Вища точка - гора Народна на півночі (1895 м). Західні схили Уральських гір пологі, хвилясті, а східні круто обриваються до Західно-Сибірської рівнини. Урал багатий корисними копалинами.
Західно-Сибірська рівнина, одна з найбільших рівнинних територій земної кулі, відрізняється плоскою заболоченою поверхнею, що підіймається на 50-100 м над р.м. Дренується ріками басейну Обі і тягнеться між Уральськими горами і р. Єнісей. У її серединній частині знаходяться сильно заболочена Середньобська низовина і Васюганська рівнина, де відкриті і експлуатуються величезні запаси нафти і газу. На південному сході рівнина переходить в Алтайські гори і Саяни висотою до 4506 м (г. Білуха).
Велику частину Східного Сибіру займає Середньо-Сибірське плоскогір'я. Його поверхня глибоко розчленована, а висоти коливаються від 500 до 1700 м над р.м. Найбільш висока частина плоскогір'я - гори Путорана (район Норильська) висотою 1500-1600 м, з багатими родовищами кольорових металів. На крайній півночі Східного Сибіру розташована Сибірська низовина і гори Бірранга (п-ів Таймир) висотою до 1100 м. На крайньому півдні Середньо-Сибірське плоскогір'я переходить в Східні Саяни висотою до 3491 м (г. Мунку-Сардик). За оз.Байкал і р.Лена плоскогір'я переходить в хребти, досягаючи висоти 4750 м на Камчатці (Ключевська сопка). Тут виділяються Яблоновий хребет висотою до 1680 м над р.м., Станове, Алданське, Колимське і Корякське нагір'я, Верхоянський хребет і хребет Черського з висотами до 3147 м (г. Побєда). На Тихоокеанське побережжя виходить Серединний хребет з 28 діючими вулканами на п-ові Камчатка, хребти Джугджур і Сіхоте-Алінь висотою до 1906 м (г. Топко).
Моря. Балтійське і Чорне моря забезпечують вихід Росії в Атлантичний океан. Порти Балтійського моря мають більш важливе значення, але проходи до портів Фінської затоки блоковані льодом протягом декількох зимових місяців. Тихоокеанські порти Владивосток і Находка через льодову блокаду не можуть приймати судна в середньому 110 днів на рік. Навігація по Північному морському шляху від Мурманська до Тіксі (море Лаптєвих) відсутня щорічно по 9 місяців, а літом вона підтримується тільки за допомогою криголамів і повітряної розвідки. Порти Росії не мають виходу у відкритий океан. Санкт-Петербург і Калінінград розташовані на Балтійському морі, сполученому з Північним морем протоками Ересунн і Каттегат; чорноморські судна повинні пройти через протоки Босфор і Дарданелли в Туреччини; Владивосток і Находка відділені від океану Японськими о-вами, а вихід з Мурманська в Атлантичний океан здійснюється вздовж берегів Скандинавії.
Озера. Каспійське море на півдні Росії - найбільше озеро в світі. Протягом багатьох років це море відступало, оскільки стік рік, які в нього впадають, в основному Волги, Уралу, Кури і Тереку, був менше випаровування з його поверхні. З 1960-х років ця тенденція посилилася через створення на Волзі водосховищ і зрошувальні системи. У 1980-х роках рівень Каспійського моря почав підвищуватися, однак причини цієї зміни поки не ясні. Байкал в Сибірі – найбільш глибоке в світі озеро (максимальна глибина 1620 м). Тут зосереджено бл. 20% всіх запасів прісної води на поверхні Землі (23 тис. куб. км). У озеро впадає понад 300 великих і малих рік, а витікає з нього тільки одна ріка - Ангара. Озеро Байкал тектонічного походження; воно утворилося понад 25 млн. років тому. Ладозьке озеро, розташоване на північному заході Росії, є найбільшим з озер Європи. Найбільше число озер і водосховищ зосереджене в північно-західній Росії і Західному Сибірі.

Геологічна будова. У межах Росії розрізнюють платформи і складчасті області. Європейська частина Росії розташована на Східно-Європейській платформі. У основі платформи залягають магматичні і метаморфічні породи докембрію. Територія між Уральськими горами і р.Єнісей зайнята молодою Західно-Сибірською платформою. На схід від р.Єнісей знаходиться древня Сибірська платформа, що тягнеться до р.Лени і що відповідає в основному Середньо-Сибірському плоскогір'ю. У крайових частинах платформ є поклади нафти, природного газу, вугілля. До складчастих областей Росії належать Балтійський щит, Урал, Алтай, Урало-Монгольський епіпалеозойський складчастий пояс, півн.-зах. частина Тихоокеанського складчастого пояса і невеликий відрізок зовн. зони Середземноморського складчастого пояса. Найвищі гори – Кавказ – приурочені до більш молодих складчастих областей. У складчастих областях знаходяться основні запаси металевих руд.
Фундамент Сх.-Європейської платформи представлений метаморфічними г.п. ниж. і верх. архею і місцями ниж. протерозою, прорваними ґранітоїдними інтрузивами. Чохол утворений відкладами рифею, венду і фанерозою. Осн. структури платформи: Балтійський щит (сх. частина) і Російська плита, в межах якої виділяють Воронезьку і Волго-Уральську антеклізи, Московську і Мезенську синеклізи. Фундамент платформи розтинається рифейськими авлакогенами – Пачелмським, Сєрноводсько-Абдулінським, Казансько-Сергіївським, Кіровським, Середньоруським, Московським, Кандалакшським, Керецько-Лешуконським і інш. Внутр. будова фундаменту характеризується наявністю великих блоків архейських порід і вузьких поясів, які їх розділяють і складаються з товщ ниж протерозою. На рубежі раннього протерозою і рифею в зах. районах Російської плити відбулося впровадження ґранітів рапаківі. З нижньопротерозойськими товщами пов'язані найбільші родов. зал. руд КМА, а також мідно-нікелевих руд на Кольському п-ові (Печенга). Платформний чохол поділяється на 2 частини: нижню, утворену г.п. рифею і ниж. венду, виконує авлакогени; верхню, складену верх. вендом - кайнозоєм, що утворює синеклізи і антеклізи. Траповий магматизм виявлявся на Російській плиті в рифеї, венді і девоні. Лужні інтрузії сер. палеозою відомі на Кольському п-ові; з ними пов'язані великі поклади апатитових руд. До платформного чохла приурочені також родов. кам. вугілля, горючих сланців, нафти і газу, бокситів.
Сибірська платформа має епіархейський вік. У межах платформи виділяються Алданський щит і Лено-Єнісейська плита, серед гол. структурних елементів якої – Алданська і Анабарська антеклізи, Тунгуська і Вілюйська синеклізи, Ангаро-Ленський перикратонний прогин, Лено-Анабарський, Ангаро-Вілюйський і Єнісей-Хатангський прогини, Оленекське, Турухано-Норільське і Пеледуйське підняття, Нюйська, Березовська, Іркутська, Канська, Лінденська, Усть-Алданська, Чульманська, Токкінська западини. Фундамент платформи розтинається рифейськими авлакогенами – Іркініївським, Урінським, Уджінським, Кютюнгдінським, Котуйканським і Мархінським, а також девонським Патомсько-Вілюйським авлакогеном по осі Вілюйської синеклізи. Фундамент платформи складається перев. архейськими глибокометаморфізованими породами, перекритими нижньопротерозойськими теригенними відкладами удоканської серії (протоплатформний чохол), з якою пов'язано велике родов. міді. Верх. поверх поділяється на ряд комплексів, відмінних один від одного складом порід і структурним планом. В Сибірській платформі виявляє себе ультраосновний лужний, лужний, ґранітоїдний лужний і траповий магматизм в рифеї - ранньому кембрії, сер. палеозої, пізньому палеозої - ранньому мезозої і в пізньому мезозої. Особливе місце в структурі Сибірської платформи займає Тунгуська трапова синекліза. З чохлом Сибірської платформи пов'язані найбільші в РФ поклади кам. вугілля, кам. і калійних солей, нафти і газу; з траповими інтрузіями – мідно-нікелеві родовища Норильська, а з кімберлітовими трубками – алмази.
У будові Ураломонгольського епіпалеозойського складчастого пояса, що розділяє 2 древні платформи, виділяються області рифейської, байкальської, салаїрської, каледонської і герцинської складчатостей. Єнісеє-Саяно-Байкальська область рифейської і байкальської складчастості обрамовує з Сибірську платформу. До неї належать Єнісейський кряж, більша (півн.-східна) частина Сх. Саян, Хамар-Дабан і все Зах. Забайкалля до Нічатського розлому на сході і Гол. Монголо-Охотського розлому на півдні. Тимано-Печорська епібайкальска плита обрамовує Сх.-Європейську платформу з півн.-сходу. У її складі виділяються Тимано-Канінське підняття і Печорська синекліза, яка поділяється Печоро-Кожвінським, Колвінським і Сорокіна валами на Іжма-Печорську, Денисівську і Хорейверську западини. З палеозойськими відкладами плити пов'язані великі родов. нафти і газу. Сх.-Саянська – Кузнецька салаїрська складчаста система складається із зон Кизир-Кізірської, Кузнецького Алатау і Гірської Шорії, розділених докембрійським Хакаським масивом, на який накладені в девоні Мінусінські западини. На півд.-сх. системи знаходиться Тувінський масив рифейської консолідації, з накладеним на нього салаїрським Харальським прогином. Зах.-Саянська – Гірська Алтайська (див. Алтай) каледонська складчаста система складена вулканогенно-осадовими евгеосинклінальними товщами верх. рифею-венду і кембрію. До салаїридів та каледонідів приурочені родов. руд заліза в Гірської Шорії, тальку і азбесту, пластові поклади фосфоритів, родов. руд молібдену і вольфраму. Зайсан-Гобійська герцинська складчаста область займає осьове положення в Урало-Монгольському поясі і складається з Том-Коливанської, Салаїрської, Ануйсько-Чуйської, Рудноалтайської і Зах.-Калбінської систем. Геосинклінальний комплекс г.ч. представлений девонськими і нижньокам’яноугільними утвореннями. Уральська герцинська складчаста система тягнеться в меридіональному напрямі на 2500 км і поділяється на міогеосинклінальну Зах. зону і евгеосинклінальну Сх. зону. Вздовж межі зі Сх.-Європ. платформою розташовується Передуральський крайовий прогин, виконаний пермськими товщами з родов. кам. вугілля на півн. і калійних солей в сер. частині прогину (див. Урал).
Зах.-Сибірська плита має гетерогенний фундамент, складений герцинськими, каледонськими, салаїрськими, байкальськими і добайкальськими комплексами порід (див. Зах-Сибірська плита). Родов. нафти в позитивних структурах чохла пов'язані з пісковиками юри і ниж. крейди, в той час як газові родов. зосереджені у відкладах сеноманського і кампанського ярусів. До палеогенових порід Зауралля приурочені родов. марганцю. На півд.-сх. від Сибірської платформи розташовується Монголо-Охотська складчаста область, відокремлена від більш древніх півн. регіонів великим тектонічним швом – Гол. Монголо-Охотським глибинним розломом. У складі області виділяються 3 сектори: Сх.-Забайкальський, Верхньоамурський і Приохотський. З Монголо-Охотською обл. пов’язані родов. руд поліметалів, олова, вольфраму і молібдену, арсену, стибію і інш.
Південніше знаходиться Буреїнський масив, на якому виділяються Зея-Буреїнська западина і Буреїнський прогин, виконані континентальним відкладами юри, крейди і палеогену. Серед рифейських товщ масиву знаходиться велике залізорудне родовище (джеспіліти).
Середземноморський складчастий пояс заходить на тер. РФ своєю зовн. частиною (Скіфська плита, півн. схил і зах. частина Великого Кавказу). Мегантиклінорій Вел. Кавказу входить до складу РФ своєю півн. частиною. З зоною Передового хребта пов’язані родов. мідно-колчеданових і молібдено-вольфрамових руд, а з Передкавказькими крайовими прогинами – поклади нафти і газу.
Тихоокеанський складчастий пояс на тер. РФ представлений крайньою півн.-зах. частиною, в межах якої розташовані древні дорифейські масиви, області мезозойської і кайнозойської складчастостей і сучасні тектонічно активні зони. На півн.-сх. знаходиться Верхояно-Чукотська складчаста область з Охотським, Омолонським, Чукотським і Колимським древніми серединними масивами. У межах цієї області виділяються Верхояно-Колимська система, що виникла в осн. на архейській континентальній корі, і Новосибірсько-Чукотська. Ці системи розділяються Святоносько-Олойським крейдовим вулканічним поясом. У Верхояно-Чукотській обл. відомі родов. золота, пов'язані з юрськими і нижньокрейдовими ґранітними інтрузіями, а також олова, вольфраму і ртуті. Великі поклади кам. вугілля укладені в моласах Передверхоянського прогину і Зирянської западини.
Сіхоте-Алінська складчаста система обмежена Буреїнським та Ханкайським масивами і складається з дек. субмеридіональних зон, західні з яких накладені на докембрійську континентальну основу, а східні – на океанічну кору доверхньопермського віку. Мілководні кембрійські вапняки відомі в зах. зоні, по сх. околиці якої в девоні заклався вулканіч. пояс. Карбон і перм представлені вапняками і вулканітами. Сх. зони складені потужними товщами теригенно-туфогенно-кременистих геосинклінальних відкладів тріасу і юри. Серед найбільш важливих відомі родов. руд олова, золота, свинцю і цинку, ртуті.
Коряцька складчаста область поділяється на Тайгоносько-Західно-Коряцьку, Центральну і Східну складчасті системи дуже складної лускато-насувної і покривної будови. Розріз в зах. зонах представлений товщею геосинклінальних кременисто-вулканогенних і карбонатно-теригенних (ордовик – аптський ярус крейди) г.п., незгідно перекритих моласовим комплексом морських і континентальних альб-туронських відкладів. Всі палеозойські і мезозойські прогини закладалися на корі океаніч. типу, представленій офіолітами.
Зах.-Камчатська складчаста ларамійська система є теригенним геосинклінальним комплексом верхньої крейди, що наклався на ґраніто-ґнейсовий і сланцево-базитовий фундамент, а після складчастості виявився перекритим палеоген-неогеновими породами. У Центр. і Сх.-Камчатсько-Олюторській системах комплекс верхньої крейди нарощується вулканогенно-осадовою товщею палеогену. У пізньому пліоцені – ранньому плейстоцені в Центр. зоні сформувалися великі щитові базальтові вулкани. Сх. зона характеризується накладеним сучасним вулканізмом (28 діючих вулканів), приуроченим до молодих ґрабеноподібних структур.
Курильська острівна дуга, що складається з Великої і Малої гряд, нараховує 39 діючих вулканів і складена крейдовими та четвертинними вулканогенно-осадовими і вулканогенними утвореннями. Дуга роздроблена системою молодих поперечних ґрабенів, а перед її фронтом, як і перед Сх. Камчаткою, розташовується глибоководний жолоб.
Сахалінська кайнозойська складчаста область поділяється на Східну і Західну зони, розділені Центральносахалінським ґрабеном. З Північно-Сахалінською западиною пов'язані родов. нафти і газу, а до г.п. сер. міоцену на острові приурочені поклади кам. вугілля.

Підземні води. На тер. РФ підземні води характеризуються різноманітністю умов поширення, формування ресурсів і хім. складу в гідрогеол. структурах різн. порядку і будови (артезіанські басейни, гідрогеол. складчасті області і масиви). Системи артезіанських басейнів різного віку виділяються в межах осадового чохла Сх.-Європейської платформи (Московський, Волго-Камський, Північно-Двінський, Печорський, Сурсько-Хоперський і інш. артезіанські басейни), Зах.-Сибірської плити (Західно-Сибірський артез. бас.), Сибірської платформи (Ангаро-Ленський, Тунгуський, Якутський, Хатанзький і інш. артез. бас.), Скіфської і Туранської плит (Азово-Кубанський і Терсько-Кумський артез. басейни). Окр. артезіанські басейни та їх групи приурочені до міжгірських западин, областей палеозойської і байкальської складчастості (Кузнецький, Тувінський, Нижньо- і Верхньозейський артезіанські басейни, Мінусінська група), мезозойської складчастості (Яно-Колимський, Пенжино-Анадирська група і інш.) та кайнозойської складчастості (басейни Сахаліну, Камчатки, Курильських о-вів). Артезіанські басейни містять горизонти і комплекси водоносних і слабководоносних теригенних і карбонатних порід сумарною потужністю до 15-17 км (Прикаспійський артез. бас.), розділені глинистими, рідше галогенними водотривкими або відносно водотривкими товщами.
Гідрогеологічні складчасті області і масиви охоплюють складчасті споруди Балтійського щита, Уралу, Тиману, Нової Землі, Таймиру, Анабарської антеклізи, Алданського щита і Єнісейського масиву, Саяно-Алтайської обл., Забайкалля, Сіхоте-Аліня, Верхояно-Колимської, Коряцької, Камчатської, Сахалінської і Курильської областей. У їх межах докембрійські і фанерозойські осадові, метаморфічні і вивержені породи містять тріщинно-жильні, пластово-тріщинні або пластові напірні, напірно-безнапірні і безнапірні підземні води, приурочені г.ч. до зон ендогенної і екзогенної тріщинуватості та пухких покривних відкладів. Глибина залягання переривистої в розрізі водоносної зони ендогенної тріщинуватості в глибокометаморфізованих породах древніх масивів може перевищувати 6-7 км. У кріолітозоні, що займає понад 60% тер. країни, поширення і формування підземних вод визначається товщею багаторічномерзлих порід потужністю до 500 м (Хатанзький артезіанський бас.). Суцільна товща цих г.п. є регіональним водоупором і обмежує поширення прісних надмерзлотних і міжмерзлотних підземних вод ділянками таликів під великими ріками і озерами. Підмерзлотні води в артезіанських басейнах Сх.-Сибірської області є кріопегами-розсолами (до 300 г/л, з т-рою до - 5-8 оС), азотно-метановим і сірководневим складом газів.
У напрямі від тундри на південь до аридної зони глибина залягання підземних вод зростає від 0,5-1 м (поблизу Карського м.) до 20-30 м (Оренбурзька обл.), при цьому склад їх перетворюється з НСО3- в SО42- - Сl-, а мінералізація зростає від 0,03-0,1 до 3-5 г/л. У платформних артез. басейнах верхня зона активного (вільного) водообміну розташовується вище регіонального базису ерозії і має потужність від 50-100 м (центр. частина Московського артез. бас.) до 400-500 м (півд.-сх. частина Зах.-Сибірського бас.). У її межах розвинені ґрунтові, напірно-безнапірні і напірні, переважно прісні води, складу НСО3- - Са2+ і Ca2+ - Мg2+ рідше Na+.
У межах соляних куполів Зах. Прикаспію – Ельтон, Баскунчак за рахунок розчинення галіту мінералізація підземних вод зони активного водообміну підвищується до 70-100 г/л при хлоридному натрієвому складі. Зона утрудненого (уповільненого) водообміну звичайно розташовується між регіональним базисом ерозії і першим зверху регіональним водоупором, її потужність 100-150 м (Московський артез. бас.). В цій зоні поширені води різноманітного сольового і газового складу з мінералізацією від 3-5 до 20-30 г/л, серед яких зустрічаються мінеральні лікувальні води. Зона дуже утрудненого водообміну залягає глибше регіонального водоупору і охоплює породи осадового чохла та кристалічного фундаменту, її потужність в Передуральському крайовому прогині і Прикаспійській западині досягає 10-12 км. У цій зоні знаходяться г.ч. напірні, переважно азотно-метанові розсоли, складу Сl--Na+-Ca2+, Сl--Ca2+-Na+, Сl--Ca2+-Mg2+. Мінералізація в між- і підсольових відкладах Ангаро-Ленського, Тунгуського, Якутського і інш. басейнів досягає 500-600 г/л. Зі зростанням мінералізації, твердості, глибини залягання і т-ри в хлоридних розсолах зростає вміст брому, стронцію, калію, рідкісних лужних елементів. До зони дуже утрудненого водообміну приурочені пром. йодобромні, бромні, йодні і рідкіснометалічні підземні води, які утворюють великі провінції, напр. Зах.-Сибірську провінцію йодних вод, Волго-Камську провінцію бромних і йодобромних вод. і інш.
Вуглекислі мінеральні води різноманітного хім. складу (НСО3-, HCO3--SO42-, Сl--НС03-) формуються в областях активного вияву термометаморфічних процесів в межах Примор'я, Забайкалля, Півн. Кавказу і інш. регіонів (родов. Ластівка, Дарасунське, Кисловодський нарзан, Жєлєзноводськ). Вони нерідко містять бор, арсен, флуор і інш. мікроелементи.
Радонові мінеральні води різноманітного складу (родов. Бєлокуріха, Молоковка, Ліповка) пов'язані з ґранітоїдами і активізованими в четвертинний час тектонічними порушеннями. У областях сучасного вулканізму (Камчатка і Курили) розвинені вуглекисло-азотні і азотні, кременисті (НСО3--Сl-) холодні і термальні (Сl-) води, кислі і ультракислі (з рН<3, склад SO42- і Сl--SO42-) термальні і холодні залізисті, алюмінієві, амонійні і водневі води із загальною мінералізацією до 3-5 г/л. Сірководневі води поширені в зоні утрудненого водообміну в артез. басейнах, що містять сульфатні г.п. і нафт. вуглеводні (Передуралля, Зах. Якутія і інш.).
У РФ виявлено 286 родов. різн. мінеральних вод. Відомі курорти: Марціальні Води (Карелія), Єсентуки, Кисловодськ, П’ятигорськ, Жєлєзноводськ (Півн. Кавказ), Дарасун, Кульдур (Забайкалля), Паратунка, Паужетка (Камчатка) і інш.
Осн. ресурси прісних підземних вод містяться в теригенних і карбонатних відкладах верх. зони платформних артезіанських басейнів, в алювіальних відкладах річкових долин, алювіально-пролювіальних відкладах передгірських конусів винесення. Розвідані запаси прісних підземних вод 550 м3/с. Бл. 70% міст РФ використовують для водопостачання підземні води, менше 10% тільки поверхневі, інші мають комбіноване водопостачання (Москва, Новосибірськ, С.-Петербурґ).
Станом на 2000 р. ресурси підземних вод РФ питної якості оцінюються в 300 км{3} в рік. Експлуатаційні запаси підземних вод в РФ затверджені більш ніж по 3500 родовищах і окремих ділянках. Велика частина (бл. 60%) підземних вод представлена родовищами із запасами до 10 тис. м{3}/добу. На частку великих родовищ із запасом понад 100 тис. м{3}/добу припадає 150 родовищ. З 3060 родовищ із запасами, підготовленими до промислового освоєння, експлуатується лише 1750 (87%). Бл. 40% родовищ належить до категорії практично не захищених. Загальний відбір підземних вод в Росії в 1999 р. становив 36,1 млн. м{3}/добу, з яких бл. 5 млн. м{3}/добу припадає на шахтний і кар'єрний водовідлив та дренаж. Частка підземних вод в загальному балансі питного водопостачання становить 46% [Мелиорация и водное х-во (Москва). - 2000. - № 3. - С. 30-31].

Екологія. Всі доступні дані свідчать про те, що екологічна обстановка в Росії в кінці ХХ ст. – одна з найбільш неблагополучних на земній кулі. У період гласності щонайменше 200 міст Росії були визнані екологічно небезпечними для здоров'я населення внаслідок забруднення повітря і вод. За програмою «брудні міста» бл. 30 міст були відібрані для очищення від забруднюючих відходів виробництва, але ефект виявився мінімальним. Щорічно в районі Норильська, де зосереджені найбагатші родовища поліметалічних руд, у навколишнє середовище викидається 2 млн т діоксиду сірки, майже 2 млн т оксиду міді, 19 млн т закису азоту, майже 44 тис. т свинцю і безліч інших небезпечних для здоров'я людини речовин. Тривалість життя в цьому районі найнижча в Росії. У одній з місцевих лікарень, за даними за шестирічний період, 90% пацієнтів страждали різними захворюваннями легень. Завод по переробці нікелевих руд в місті Нікель на Кольському п-ові настільки сильно забруднює навколишнє середовище, що сусідня Норвегія запропонувала виділити кошти на заміну застарілого обладнання. У радянський час було засекречено до 50 ядерних підприємств, і тільки в 1994 з'ясувалося, що багато які місцевості заражені радіоактивними відходами. Вибухи відходів виробництва атомної зброї в Челябінської області (1957) і атомного реактора Чорнобильської АЕС поблизу Києва (1986) привели до радіоактивного зараження великих територій. Нерідкі випадки аварій на нафто- і газопроводах. Широко поширене забруднення вод стоками промислових і сільськогосподарських підприємств. У 1990-х роках в Росії неодноразово відмічалися спалахи холери через погане очищення води.

Сейсмічність. На території Північної Євразії все геодинамічні і сейсмічні процеси тісно пов'язані з взаємодією восьми великих літосферних плит – Євразійської, Африканської, Аравійської, Індостанської, Китайської, Тихоокеанічної, Охотоморської і Північноамериканської. Вогнища землетрусів найчастіше пов'язані з рухливими зонами розломів, які обмежують платформи, плити та окремі блоки земної кори. Б.ч. території Росії зайнята древніми платформами – Сх.-Європейською та Сибірською. В їх межах вогнища сильних землетрусів відсутні. Невеликі локальні землетруси (до 6 балів) виникають на Воронезькому щиті, на півн.-сході Російської плити, в Передураллі. Зах-Сибірська плита практично асейсмічна (іноді бувають коливання земної поверхні до 3-6 балів, напр. в Тюмені, 1904 р. – М = 5,8). Високою сейсмічною активністю виділяється регіон Кавказу. На Таманському п-ові та на Півн. Кавказі у ХХ ст. найбільш сильним були землетруси: Кубанський, 1926 р. – М = 5,4 та Анапський, 1966 р. – М = 5,8. Урало-Сибірська та Амуро-Охотська зони Урало-Охотського геосинклінального поясу сейсмічно мало- і середньоактивні. Слабкі землетруси відбуваються на Середньому Уралі (1914, Єкатеринбург). На східній околиці Урало-Охотського поясу, в Забайкаллі та Амуро-Охотській системі відбуваються землетруси М = 5,5-6. Активними є тектонічні прроцеси на о. Сахалін та в зоні шельфу. В межах серединно-океанічних рифтових зон Арктичного басейну, які тягнуться до устя р. Лена, виділена зона можливих вогнищ землетрусів з М = 6-7. Для Байкальської системи рифтів характерна висока сейсмічність. Високосейсмічні Верхньочукотська складчаста область та Момський рифт, де виділені зони вогнищ землетрусів з магнітудою від 6,1 до 7. Сейсмічна діяльність біля тихоокеанського побережжя Камчатки, Курильських островів та північно-східної Японії досягає найвищого на Землі рівня. У районі Камчатської затоки і Командорських островів розташована область стику Курило-Камчатської і Алеутської острівних дуг, яка належить до найбільших тектонічних вузлів світу. Сюди ж підходить і великий підводний хребет Імператорських гір. У цьому ж районі знаходиться найбільш різкий перетин глибоководних жолобів в світі, а також один з могутніх магматичних центрів світу – Ключевська група вулканів. Поблизу східних берегів Камчатки і Курил розташовані зони можливих землетрусів з М>8. Тут в областях контакту літосфери континенту та океану відбуваються активні тектонічні процеси. Вогнища землетрусів М>8 локалізовані на глибині 10-80 км у вузькій смузі між океанічним жолобом та шельфом. Фокальна зона занурюється на захід на глибину до 600 км (Охотське м), утворюючи осередкову зону Заварицького-Беньоффа. На Курилах за останні 100 років відбулося 8 землетрусів з М>8. В цьому ж сейсмічному поясі знаходиться і Камчатка (у 1952 тут зафіксовано землетрус з М = 8,5).

Корисні копалини. В РФ відкрито понад 20 тис. родовищ к.к. У надрах РФ виявлені і розвідані численні родов. нафти, природного газу, кам'яного вугілля, руд чорних, кольорових, рідкісних і благородних металів, рідкісноземельних елементів, гірничохімічної нерудної техн. сировини, дорогоцінних і виробних каменів та мінеральних буд. матеріалів. Однак реальна кількісна оцінка запасів к.к. Росії утруднена, так як різні джерела наводять різні дані, які в окремих випадках різняться в рази. В табл. 1 подані запаси основних к.к. Росії за версією ГНПП «Аэрология».

Історія освоєння мінеральних ресурсів. Видобуток каменя на тер. РФ почалася в епоху сер. палеоліту (100-35 тис. років тому). З епохи неоліту (6-е тис. до н.е.) простежуються шліфування і поліровка кам. знарядь, пиляння і свердлування каменя; використовувалися сланець, кварц, гірський кришталь, нефрит, халцедон. Виникає гончарне виробництво. У 2-й половині 4-го і в 3-му тис. до н. е. в Приураллі, на Уралі, в Мінусинській улоговині виникає виробництво міді. З середини 2-го тис. до н. е. мідні, свинцеві і олов'яні родов. розробляються на Алтаї, в Сибірі і особливо на Сер. і Півд. Уралі, де виявлено бл.150 древніх розробок мідних руд. Глибина розробок на Гумешівській копальні досягла дек. десятків м. На рудниках бронзового віку добували руди міді, олова, золота (на Уралі, Алтаї, в Мінусинській улоговині); видобуток вели в ямах, котлованах, канавах і шурфами, примітивними шахтами. В період 1-го тис. до н.е. - перші віки н.е розробляли родов. золотих, свинцевих, срібних, мідних руд (родов. Зміїногірське, Салаїрське, Золотушинське, Сургутаєвське, Миколаївське, Березовське, Ріддерське, Бухтармінське, Зирянівське, Сайгачське і інш.). Фінно-угорські племена (“чудь"), що жили у 1-му тис. до н. е. в Приураллі, в бас. Півн. Двіни і Печори мали бронзові і мідні знаряддя, металевий посуд. На Уралі і в Сибірі відомі примітивні копальні мідних руд (т.зв. Чудські копальні). Епоха раннього заліза на фоні розвиненої металургії міді на тер. РФ датується 8-7 ст. до н.е. (кобанська, каякентсько-хорочоївська і прикубанська культури Півн. Кавказу, ананьїнська культура в Прикам’ї). У 4-3 ст. до н.е. на Алтаї і в Півд. Сибірі формуються гірничо-металургійні залізовидобувні центри. У Європ. частині РФ поклади озерних, болотяних і лугових (дернових) зал. руд розроблялися з 6-5 ст. до н.е. У 6-9 ст. н.е. на європейській тер. сучасної РФ розселяються слов'янські племена (з Київської Русі), у яких з'являються перші ремісничі центри. Це приводить до різкого збільшення видобутку руд заліза і міді, кам'яних матеріалів (г.ч. вапняку), глини, мінеральних фарб, солі, коштовних каменів (самоцвітів). З розвитком будівництва в межах Київської Русі в 11-12 ст. у великих кількостях добуваються глина для виготовлення цегли, білий вапняк, пісок. Солеваріння починається з 12 ст. (р-н р. Півн. Двіна, Вологда). У 13-14 ст. на Новгородській землі почали видобувати зал. руди; у 14 ст. сіль добували в Блахні, в Переславлі-Заліському, в Городці, Нерехті, Старій Руссі, на тер. Ростовської обл. З утворенням Московської держави (1480) формується монархія, розвиваються пром-сть і торгівля, починається інтенсивне заселення Уралу, а потім Сибіру. Розвиваються гірн. промисли. У 15 ст. добувають цегельні глини і білий вапняк, ґіпс, крейду, мармур, ґраніт, кварцит. Будується “Білокам'яна Москва". Іван III запрошує з-за кордону гірн. майстрів, створює рудопошукові партії для розвідки золотих і срібних руд. З'являються професіонали – рудознавці. Пошуками покладів займалися селяни, купці, ремісники, а також запрошені з Зах. Європи гірники. У 1491 на р. Печора були відкриті родов. срібних і мідних руд на р. Цильма, де був побудований мідний рудник, що дозволив Московському царству почати карбування розмінної монети з власного металу. У 16 ст. головними р-нами видобутку озерних і болотяних зал. руд були Новгород, Тіхвін, Каргополь і бас. р. Сурдани. Тоді ж починається виплавка заліза з зал. руд і міді з мідистих пісковиків Уралу. Велике значення набувають соляні промисли, хоча до 18 ст. Росія ввозила сіль з-за кордону. У 16-17 ст. на Кольському п-ові починається видобуток слюди (мусковіту) в р-ні р. Йона і на землях Соловецького монастиря. Під назвою “московське скло" слюду вивозили в Зах. Європу. На поч. 17 ст. в передгір'ях Уралу були знайдені поклади халцедону, яшми, агатів, малахіту і інш. цінних виробних каменів. Кольорові камені стають об'єктом гірн. промислу на Уралі (Мурзинські копальні) і в Прибайкаллі, де добували нефрит і лазурит. У 1631 побудований Городищенський залізоробний з-д в р-ні Тули; в 1639 поблизу Деділова - ще 4 таких з-ди. У у 2-й половині 17 ст. на перше місце по значущості серед мінеральних ресурсів виходять мідні руди. В Олонецькому краї у 1666 були відкриті родов. мідних руд і почато їх видобуток. У 1670 на Спіровому Ручьє (Путозеро) побудовано міделиварний з-д, який працював на місцевій сировині. З 1669 поморами добувалося срібло. На території Заонежжя (центр - Тіхвін) у 17 ст. в значних масштабах видобували зал. руди. В 1677 датчанин Бутенант фон Розенбуш дістає монопольне право на розробку тут зал. руд і будує залізоробні заводи: Усть-Рецький (1681-1719), Фоймогубський (1685-1710), Ліжемський (1696-1710), Кедрозерський (1696-1710). У 1678 в Нерчинському краї були відкриті родов. срібних руд (експедиція С.А.Лісовського) - почалася експлуатація рудників “Великий Култук" і “Малий Култук". У 1700 побудований Нерчинський сріблоливарний з-д. У 1666 на Уралі бл. ст. Мурзинка знайдені поклади мідної руди і кольорові камені, зокрема смарагди (перші смарагди Уралу), а також поклади наждаку. У 1668 на Колимі знайдено кришталь і кольорові камені. З кін. 17 ст. починається видобуток флогопіту і мусковіту на берегах оз. Байкал. У 1684 іркутський міський голова Л.Кислянський відкрив поблизу Іркутська родов. нафти. У кін. 17 ст. в Красноярському краї відкрите Ірбінське залізорудне родов., на базі якого побудований перший в Сибірі чавуноливарний з-д (1734). До кін. 17 ст. в Росії було 10 залізоробних з-ди. Становлення гірн. справи як важливої галузі господарства відбувається при Петрі I. У 20-х рр. 18 ст. в Росії діяло вже понад 100 залізоробних з-ди. Д.Г.Мессершмідт (1720) очолює наук. експедицію на Урал і в Сибір, що зібрала числ. колекції і картографічний матеріал. У 18 ст. створюється велика гірничо-металург. база в Олонецькому краї, чому сприяла Північна війна 1700-1721. У 1714-19 рр. створюється перший бальнеологічний курорт в Росії - Марціальні Води (в 53 км від Петрозаводська) на базі мінеральних джерел, відкритих в 1714. У 18 ст. освоюються зал. руди в центр. р-нах Росії. Проте зал. руди Підмосковного і Олонецького р-нів, були низької якості, з невеликим вмістом заліза (бл. 20%), домішками фосфору. Чавунні гармати, відлиті з цих руд, нерідко при стрільбі вибухали. На Уралі було відкрито родов. високоякісних. зал. руд, флюсових вапняків, вогнетривких глин, що стимулювало розвиток гірництва в цьому р-ні (Н.Демидов, В.Н.Татіщєв, В.І.Геннін, І.Ф.Блієр та інш.). У 1701 на р. Нейва на базі родовища був побудований перший на Уралі казенний Невьянський залізоробний з-д. У 1728 мансі Анисієм Чумпіним відкрите найбагатше родов. зал. руди г. Благодать, в 1742 - Качканарське залізорудне родов. Завдяки першим магнітним пошукам зал. руд на Уралі була відкрита г. Магнітна, де в 1747 був закладений перший шурф. В 1745 відкрите Березовське золоторудне родов., де в 1757 було засновано рудник і завод. У 1760 на р. Ісеть побудована перша в Росії золотозбагачувальна ф-ка. У 1720 на Уралі були відкриті поклади азбесту і почалася їх розробка. У 18 ст. на Уралі починають розробку тугоплавких магнетитових руд, освоюються рудні родов. в Сибірі (на Ангарі, Лені), на Алтаї в Якутії (по р. Вілюй), в Казанській губернії (мідь). У 1737 на pp. Алдан і Чара почато видобуток слюди. З 18 ст. організуються пошуки вугільних покладів в різн. р-нах Росії, які приводять до відкриття родов. вугілля на тер. Донецького (офіційно – 1721, Г.Капустін), Кузнецького (1721, М.Волков) і Підмосковного (1722, І. Паліцин і М.Тітов) басейнів. Продовжується освоєння рудних родов. на півночі Європ. частини Росії: 1733 – срібло на о. Ведвежому в Білому м., пізніше там були побудовані рудники “Орел", “Надія", “Стрельна", “Бояри" (1735-41). У ці ж роки помори відкрили мідні руди і самородне золото, (Лапландські з-ди). У 1745-46 Ф.Прядунов організував кустарний нафт. промисел шляхом збору нафти з поверхні р. Ухта (перший на тер. Росії нафт. промисел, зібрано 640 кг нафти). В 1750 діяло 72 залізо і чавуноливарних, 29 мідеплавильних з-ди. Провідне місце в ті часи займає Урал. В 60-70-х рр. 18 ст. родов. мідних руд відкриті на башкирських землях, в 1782 - на pp. Чусова, Комариха, Каменка. Гірничо-металург. виробництво розвивається і в інш. р-нах Росії - у Забайкаллі на базі місцевих родов. зал. руд (Березовського і Балягинського), експлуатуються мідні рудники в Агинському степу і верхів'ях pp. Онон і Борзя, в Нерчинському краї у 18 – поч. 19 ст. було відкрито бл. 500 родов., з яких 120 розроблялися, вводяться в експлуатацію родов. поліметалічних руд з високим вмістом срібла на Алтаї і в Забайкаллі, зростає виплавка свинцю (до 1/3 світової), Росія займає одне з провідних місць в світі по видобутку срібла, у великих масштабах ведеться розробка родов. декоративного і виробного каменя, добувалися коштовні камені на Уралі, Алтаї, в Забайкаллі, виникає каменерізне виробництво (Петергофська, Єкатеринбурзька і Коливанська ф-ки). У 60-і рр. 18 ст. відкриті родов. бурого вугілля поблизу Тули, на Валдаї, у Кузбасі перша штольня закладена в 1771, тоді ж відкриті поклади вугілля Кансько-Ачинського вугільного бас. (розробка почалася в 1905). У 80-і рр. 18 ст. відкриті вугільні поклади поблизу Кизела (розробка з 1797). У кін. 18 ст. відкриті поклади вугілля Іркутського вугільного бас. (розробка з 1896, Черемховські копальні). У кін. 18 ст. селянами виявлено вугільне родов. в р-ні р. Ірбіт, пізніше - родов. вугілля на р. Пишма. У кін. 18 ст. з ініціативи М.Львова почалося пром. використання вугілля півн.-зах. частини Центр. Росії. У кін. 18 ст. в Росії були відкриті і частково розроблялися бл.25 вугільних родовищ. У кін. 18 ст. почато пром. видобуток торфу (поблизу р. Нева, 1789; в Смоленській губ., 1793). В 1783 П.Іноходцев відкриває Курську магнітну аномалію. На поч. 19 ст. центр видобутку декоративного і буд. каменя формується в Карелії (тівдійські мармури, доломіт, вапняки, виробні камені) поблизу сіл Тівдія і Біла Гора. У 1806 засновується Гірничий департамент, складається система підготовки фахових гірників, починається докладне геол. вивчення надр Сх. Росії: на Уралі, в Нерчинському краї, на Алтаї, в Саянах, Прибайкаллі, Єнісейському краї. Урал як і раніше зберігає монопольне положення в Росії з видобутку і виплавки міді (експлуатується понад 30 родов.). Видобуток олова ведеться в Карелії на родов. Піткяранта (1842-1904) і на Агінському родов. в сер. течії р. Онон (1811-59). Важливе значення з 19 ст. набуває розробка розсипних родов. золота і платини (долини pp. Бєрьозовка і Пишма). У 20-х-30-х рр. 19 ст. щорічний видобуток золота на розсипах досяг 640 кг. У 1834 відкрито золотоносні розсипи поблизу Міасса. Відкриття перших розсипів золота в Сибірі в Маріїнській тайзі (pp. Тчерікюль, Макарак, Кундат) в 20-х рр. 19 ст. привело до створення там великих копалень. У 1830 знайдене золото на р. Фоміха, а потім на pp. Суєнья, Бєрьозовка, Чесноковка, Ніколаєвка, Поперечна, Біла, Осипова і інш. У 1836 відкриті золоті розсипи по р. Хорма. У Забайкаллі в 1832 по р. Кара (ліва притока р. Шилка) були виявлені багаті розсипи золота. У 1840-і рр. тут засновані великі копальні. На підприємствах Нерчинського округу в 1832-62 видобуто 18,35 т золота. З 1830-х рр. великі компанії для промивки золотовмісних пісків застосовували бочечні машини (потужність 300-500 т піску на добу), водобої (прообраз гідромоніторів) для видобутку пісків, з 1850-х рр. - рейкові шляхи відкатки, парові машини. Широко розповсюджувалося старательство. У 1850-х рр. в зв'язку з включенням до складу Росії Приамурського краю почалися пошуки золота на Д. Сході. У 1840 відкриті і почали експлуатуватися золоті розсипи Бодайбінської золотоносної обл., у 1843 відкриті Ольокмінські розсипи (експлуат. з 1852). На копальнях Уралу і Сх. Сибіру вироблялося (чистий метал, т): 1820 - 0,32; 1830 - 6,27; 1840 - 7,5; 1850 - 23,82; 1860 - 24,42, в середині 19 ст. Росія давала 40% світового видобутку золота (1-е місце в світі). Перше розсипне родов. платини виявлене на р. Уралиха (1819), де в 1824 будується Царево-Олександрівська платинова копальня. Згодом на р. Нижній Тагіл були виявлені найбагатше Сухо-Вісимське родов. розсипної платини. У 1826 на Уралі відкрили перше в Росії родов. графіту, а в 1829 - перше родов. алмазів (бас. р. Койва). До поч. 19 ст. провідним в розробці родов. поліметалів був Алтай (Зирянівське, Заводинське і інш.). В Забайкаллі на поч. 19 ст. виявлені родов. руд олова (олов'яні копальні Ононські, Кулундінські, Завітінські). У 1810-20 відкривають ряд родов. бурого вугілля (Тульська, Московська, Калузька, Новгородська губернії, бас. Зах. Двіни). В Кузнецькому краї в 1816 побудовано Гур’ївський металургійний з-д. У 1842 оцінені вугленосні площі Кузбасу (розробка з 1855). У 1840 рр. у Сх. Саянах відкрито родов. азбесту і графіту. У 1844 в Хабаровському краї відкритий Буреїнський буровуг. бас. У Красноярському краї в 1856 було розвідано і з 1867 почало розроблятися Абаканське залізорудне родов. У 1850-72 в долині р. Мала Бистра видобуто 50 т лазуриту, 10 т нефриту. У 1870-і рр. розвідані Сонячне, Пуринське, Новотроїцьке і інш. родов. флюориту. Після 1861 в гірн. промислі Р. відбувається впровадження машин (в осн. імпортних), розширяється мінерально-сировинна база і підвищуються темпи її освоєння. Геол. експедиції з метою пошуків родов. вугілля, нафти, солі і зал. руд охоплюють всю тер. Росії. В 1882 проведена 10-верстна геол. зйомка тер. Європ. частини Росії. З 1860-х рр. почалися пошукові роботи на нафту. У 1866 одержано нафт. фонтан (100 т нафти/добу) в Прикубанні. Вугільне родов. на Д. Сході відкрите у 80-і рр. 19 ст. на р. Сучан. У 2-й половині 19 ст. на Уралі, Алтаї, в Сибірі і Забайкаллі згортається ряд гірн. підприємств (мідні, срібні та залізні рудники). Однак Урал залишається осн. залізорудною базою Росії (бл.75% видобутку). З 1855 на Уралі розробляється перше в Росії Петровське родов. нікелевих руд. На залізорудних кар'єрах застосовуються буропідривна відбійка, транспортування у вагонетках, а для розвідки руд використовуються - бурові машини. У 70-х рр. 19 ст. на Кольському п-ові виявлене свинцеве родов. Починається пром. видобуток золота в Хакасії. Найбільшими були золотодобувні копальні на р. Лена і її притоках (Вітім і Ольокма) та у Забайкаллі. Росія зберігає одне з провідних місць у світі з видобутку солі (на Уралі і у низов'ї Волги). У 1875 відкрите В'ятсько-Камське родов. фосфоритів, в 1885 найбільше в світі Баженівське родов. азбесту на Уралі (розробка з 1889). Починається розробка марганцевих руд на Уралі. З 1900 розробляється Саткинська група родов. магнезиту (Півд. Урал), а у 80-90-і рр. - родов. нікелевих руд на Сер. Уралі.
Формується пром-сть нерудних буд. матеріалів (цементне, скляне, фарфорове, фаянсове, алебастрове, цегельне виробн.). З 1882 в Краснодарському краї починається розробка найбільшого в світі Новоросійського родов. мергелей для виробн. цементу. У Воронезькій губ. з 1900 розробляється Латненське родов. вогнетривких глин. В кінці 90-х рр. 19 ст. відбувається різкий підйомом пром-сті в Р. Зростає видобуток нафти, кам. вугілля, зал. руди. У 1891 відкриті поклади вугілля в Якутії (Зирянський вугільний бас.). З організацією в 1913 “Акціонерного товариства Кузнецьких кам.-вуг. копалень і металург. з-дів" почалося детальне геол. дослідження Кузбасу і розвиток вуглевидобутку в Кемеровському та Кольчугінському р-нах, на Прокопьєвських і Кисельовських рудниках. У 70-90-і рр. 19 ст. бурхливо розвивається гірн. пром-сть на Донбасі і Кривбасі (Україна). У 1910 починається розробка поліметалічних руд в Примор'ї (свинець, цинк і олово). У 1910 в Росії діяло 1100 дрібних рудників і копалень по видобутку золота (бл. 60% золота добувалося старателями). Частка іноз. капіталу у виробн. золота складала бл.50% (1913). У 1910-11 рр. виявлене золото на Алдані. На Уралі добувалися практично вся платина, азбест, значна к-ть солі. Срібні руди добувалися в осн. на Алтаї, Уралі і Забайкаллі. У 1897 в Приморському краї відкрите Дальнегорське поліметалічне родов. (розробка з 1932). Основу мінерально-сировинної бази свинцево-цинкової пром-сті складали родов. Півн. Кавказу, Зах. Сибіру, Забайкалля, Д. Сходу. З 1914 в Р. видобувають плавиковий шпат (Забайкалля).

Гірнича промисловість РФ на початку ХХІ ст. за російськими джерелами забезпечує бл. 50% ВВП і 70% експорту країни. За даними [Mining Annual Review 2002] ці цифри дещо інші і відповідно складають понад 33% і бл. 65%). Гірнича промисловість акумулює бл. 20% індустріального потенціалу країни, в ній працює понад 32% виробничого персоналу. З розвіданих родовищ к.к. у 2002 р. експлуатується 37% (понад 7200). За оцінками експертів, географічне розташування і геолог. будова родов. к.к. в Росії сильно утруднюють їх освоєння, так що на сучасному етапі доступні тільки бл. 20% розвіданих запасів. На противагу світовим тенденціям, за 1992-2002 рр. РФ суттєво знизила обсяги видобутку к.к.: газу, нікелю, цинку – на 6,7-16,2%; нафти, вугілля, міді, бокситів, золота, платиноїдів, калійних солей – на 20-36%; хромових руд, свинцю, олова, молібдену, сурми, срібла, апатитів – на 40-60%; вольфраму, титану, фосфоритів, плавикового шпату – в 3 рази і більше (табл. 3). Довгий час не освоюються раніше розвідані великі родов. кольорових і рідкісних металів, корінні родов. золота, в яких зосереджено бл. 80% металу. На 2000 р. виробничий потенціал гірничодобувної галузі на 50-70% РФ є вичерпаним. В цілому 80% гірничошахтного обладнання відпрацювали свій нормативний термін експлуатації і потребують заміни. Частка РФ у загальносвітовому обсязі споживання у 2001 р. відносно 1991 р. знизилася по товарних зал. рудах з 10 до 6,1%; алюмінію – з 10,2 до 1,1%; міді – з 5,8 до 0,7%; нікелю – з 18 до 1,6%; цинку – з 6,6 до 1,4%; свинцю – з 5,2 до 0,7%. На межі ХХ-ХХІ ст. у гірничій промисловості РФ спостерігається серйозний спад в обсязі НДПКР, направлених на вдосконалення і розробку нової техніки і технології [Горн. ж. - 2002. - № 6. - С. 16-23, 90].

Північний і Північно-Західний економічні райони включають Ленінградську, Новгородську, Псковську, Вологодську, Архангельську, Мурманську і Калінінградську області, Карельську АР і Комі АР. Пл. бл. 1,6 млн. км2. Мають значний енергетичний потенціал, добре розвинений залізничний, річковий і морський транспорт. Велике значення має Північний мор. шлях. Важливу роль відіграє трубопровідний транспорт. По тер. районів проходить газопровід Уренгой-Центр. Розвинуті паливна, і гірничохімічна пром-сть, чорна і кольорова металургія, а також пром-сть буд матеріалів. Розробляються родов. апатит-нефелінових, мідно-нікелевих і рідкісноземельних руд, залізняку, вугілля, природного газу і нафти, бокситів, слюди, руд благородних металів, торфу, горючих сланців і інш. Нафтова і газова пром-сть зосереджена г.ч. в Комі АР. Пром. освоєння нафт. родов. Ухти було почато після 1930 р. Газ добувають з 1940 (Седьєльське газове родов.). У 1943 відкрите Войвожське, в 1945 Нібельське, в 50-60-е рр. – Зах.-Тебукське, Сх.-Савіноборське, потім Вуктильське, Возейське, Усинське і інш. родов. В Тимано-Печорській нафтогазоносній провінції відкрито понад 20 нафтових і 30 газових родов., більшість з яких експлуатуються. Середньодобовий дебіт нафт. свердловин бл. 30 т, макс. дебіт до 200 т. У Архангельській обл. освоєно Нарьян-Марський нафтогазоносний р-н. Провідна база вугільної промисловості – Печорський вугільний бас., в якому діє 19 шахт загальною потужністю бл. 30 млн т/рік. Розкриття шахтних полів у басейні здійснене вертикальними і похилими (21%) стовбурами і гол. квершлаґами та штреками. Основна система розробки – довгі стовпи (бл. 90% видобутку). Виїмка вугілля в осн. вузькозахопними комбайнами (99%) з механізов. кріпленням (99%). Бл. 65% вугілля збагачується. На тер. Північного економіч. р-ну добувають також торф і горючі сланці. У 20-30-х рр. ХХ ст. відкриті Оленегірське (магнетитові кварцити) і Ковдорське (апатит-магнетитове) залізорудні родов., на базі яких працюють ГЗК. У 1946 відкрите Костомукшське родов. залізистих кварцитів (ГЗК з 1982). Розробка родов. ведеться відкритим способом. Руди збагачуються, вміст заліза в концентраті 63,4-65,7%. Боксити добувають на Тіхвінських родов., у Північноонезькому бокситовому р-ні (Архангельська обл.) та на Сер. Тімані. Розробка родов. ведеться відкритим способом. Введення на повну потужність Тіманського бокситового рудника, завершення будівництва другого глиноземного цеху Богословського алюмінієвого заводу і будівництво нового глиноземного заводу в республіці до Комі 2011-2012 рр. зможуть забезпечити власною сировиною 85% сучасного виробництва первинного алюмінію в країні при нинішній забезпеченості в 53%.
Розробляються родов. мідно-нікелевих руд на Кольському п-ові (родов. Мончетундри і р-ну Печенги). У Карелії розвідане Кительське родов. олова. Фосфати добувають з комплексних апатит-нефелінових руд Хібінського родов. на Кольському п-ові (осн. р-н видобутку фосфатів у Росії). Розробки ведуться відкритим способом і шахтами. У Калінінградській обл. і Комі АР виявлені невеликі родов. кам'яної солі. Видобуток слюди ведеться в Кольсько-Карельському слюдоносному р-ні. Розробляється Волгинське родов. вогнетривких глин, а також родов. вапняків, глин і пісків. Розробка родов. буд. матеріалів зосереджена в осн. на берегах Онезького оз. (ґраніт, ґнейсо-ґраніт, габро-діабаз, кварцити, мармур). Родов. ґраніту розробляють в Ленінградській та Мурманській обл. В Карелії добувають напівдорогоцінне і виробне каміння, ґраніт, пегматити і мармур. Район є гол. постачальником сировини для фаянсово-фарфорової пром-сті Р. Осн. видобуток пегматитів – в районі Чупінської затоки і в Приладожжі. У р-ні розвідані і експлуатуються родов. мінеральних вод (Марціальні Води, Стара Руса, Соль-Вичегодськ і інш.).
В Архангельській обл. розвідане і у 2003 р почало розроблятися велике родовище алмазів Ломоносівське. Загальна вартість добувних алмазів, більша частина з яких ювелірні, бл. $12 млрд. Поклад знаходиться на глибині від 100 м. Видобуток буде вестися відкритим способом.

Центральний економічний район включає Брянську, Володимирську, Іванівську, Калінінську, Калузьку, Московську, Орловську, Рязанську, Смоленську, Тульську, Костромську і Ярославську області. Пл. бл. 0,5 млн. км2. За чисельністю населення, промисловістю і наук. потенціалом це провідний економіч. р-н. Розвинена мережа всіх видів транспорту. У районі виявлені родов. бурого вугілля, торфу, фосфоритів, зал. руда, ґіпс, кам. сіль, вогнетривкі глини, вапняки, доломіт і інш. буд. матеріали. Паливні ресурси р-ну обмежені (Підмосковний буровуг. бас. і родов. торфу). Вугілля залягають на глиб. 20-300 м, невисокої якості. Розробка басейну здійснюється розрізами і шахтами. Розкриття шахтних полів – вертикальними і похилими стовбурами і гол. штреками; система розробки – довгі стовпи з повним обваленням покрівлі; виїмка вугілля – за безціликовою технологією, вузькозахопними комбайнами з механіз. кріпленням. На розрізах застосовується безтранспортна система розробки (драґлайни, екскаватори і бульдозери). Бл. 20% вугілля на 1990-х рр. збагачується пневматичним методом і важкосередовищною сепарацією. Є перспективи підземної газифікації і використання вугілля для вуглехімії. Торф добувають в осн. фрезерним способом. Район є провідним за запасами і видобутком фосфатної сировини (гол. центр підгалузі – м. Воскресенськ). Виробництво феромарганцю з вмістом Mn 71,5% здійснюють на Косогорівському МК. У Тульській обл. розробляється Новомосковське родов. кам. солі. У районі створена велика пром-сть нерудних буд. матеріалів, скляна і гончарна пром-сть. Добувають гравій, пісок, буд. камені. Відомі родов. мінеральних вод.

Центральночорноземний економічний район включає Бєлгородську, Воронезьку, Курську, Липецьку і Тамбовську обл. Пл. 167,0 тис. км2. Енергетичні ресурси обмежені. Розвинена мережа доріг. Виявлені родов. зал. руд, бокситів, фосфоритів, вогнетривких глин, доломіту, торфу, облицювальних каменів і різноманітних буд. матеріалів. Містить Курську магнітну аномалію, що тягнеться на тер. району двома смугами: Орьол - Старий Оскол - Валуйки (шир. 1-25 км) і Льгов - Бєлгород (шир. 2-40 км) з потужністю пластів залізистих кварцитів 70-350 м. Промислове освоєння р-ну почате в 30-і рр. ХХ ст. Видобуток природно багатих руд і залізистих кварцитів відкритим способом здійснюють Лебединський, Михайлівський та Стойленський ГЗК. Підземним способом поверхово-камерною системою добуває залізисті кварцити комбінат “КМАРУДА" та новий Яковлевський рудник. Залізисті кварцити збагачуються мокрою магнітною сепарацією. Вміст заліза у к-тах бл. 70%. У районі ведеться видобуток відкритим способом фосфоритів сер. якості, золотистої вохри, вогнетривких глин, флюсового доломіту, ґраніту, крейди, вапняків, пісків та піщано-ґравійних сумішей.

Волго-В'ятський економічний район включає Нижнє-Новгородську і Кіровську області, Марійську, Мордовську і Чуваську АР. Пл. бл. 0,3 млн. км2. Транспорт: залізничний, річковий, автомобільний та трубопровідний. Надра р-ну вивчені слабко. Є ресурси торфу, фосфоритів, ґіпсу, кам. солі і нерудних буд. м-лів. Загалом виявлені к.к. не грають істотної ролі в розвитку пром-сті району. Основу гірничохім. промисловості складає виробництво фосфатів з багатого В'ятсько-Камського родов. Пром-сть нерудних буд. матеріалів є важливою галуззю індустрії. Буд. камені представлені родов. пісковиків і вапняків. Поширені родов. глин. Родов. скляних пісків розробляються в Марійській АР. В р-ні добувають ґіпс, ангідрит, глини, камені, піщано-гравійні м-ли, піски для бетону і силікатних виробів. Відомі родов. мінеральних вод.

Поволзький економічний район складають Астраханська, Волгоградська, Куйбишевська, Пензенська, Саратовська, Ульяновська області, Калмицька і Татарська АР. Пл. бл. 0,6 млн. км2. Район багатогалузевий, один з провідних по нафтодобувній, нафтопереробній пром-сті. Транспорт: залізничний, автомобільний, є густа мережа магістральних нафто- та газопроводів. Має великі ресурси нафти, газу, горючих сланців, торфу, фосфоритів, сірки, солі, буд. матеріалів і інш. к.к. Нафтові родов. розробляють з 1935. У роки Другої світової війни і пізніше між Волгою і Уралом створено нову нафт. базу країни – “Друге Баку" (Самарська Лука, Бавлінська площа, Ромашкінське, Муханівське, Кулешівське та ін. родов.). Бл. 90% нафти добувають із застосуванням законтурного заводнення, вилучення нафти з пластів – бл. 60%. Експлуатац. фонд нафт. свердловин – бл. 22 тис (1990-і рр.). Є 5 нафтопереробних з-дів. Видобуток газу ведеться перев. у Волгоградській обл. (Коробковське, Верховське, Саушкинське родов.). Перспективи газової пром-сті пов'язані з Астраханським родовищем. В Куйбишевській і Саратовській обл. розробляються великі родов. горючих сланців. З озер Прикаспійської низовини (Баскунчак і інш.) добувається понад 30% солі РФ. У Куйбишевській обл. експлуатується відкритим способом Водінське родов. сірки; у Волгоградській обл. відоме велике родов. бішофіту. Фосфорити добувають на Камишинському родов. Промисл. нерудних буд. м-лів – найстаріша в р-ні: тут є багато буд. м-лів, особливо мергелей, ґіпсу (Камсько-Усть-Інське і інш. родов.), скляних пісків, вапняків, крейди, глин і інш. Розвинута цем. пром-сть. Великі розробки вапняків (Березовське родов.) – Саратовська і Куйбишевська обл. Район багатий бітумінозними пісковиками і асфальтитами.

Північно-Кавказький економічний район включає Краснодарський і Ставропольський краї, Ростовську обл., Дагестанську, Кабардино-Балкарську, Півн.-Осетинську, Інгушську АР і Чечню (Ічкерію). Пл. 355 тис. км2. Найважливішими галузями є нафтова, газова, вугільна пром-сть, кольорова і чорна металургія, машинобудування, пром-сть буд. матеріалів. Розвинена мережа залізниць, водних і автомоб. доріг. Є родов. нафти, газу, вугілля, руд цинку, свинцю, міді, молібдену, вольфраму, ртуті, кам. солі, ґіпсу, буд. м-лів, мін. вод. Поклади нафти і газу встановлені майже по всьому півн. схилу Кавказького хр., від Таманського п-ова до Каспійського м. Видобуток нафти зосереджений в Грозненському, Кубано-Чорноморському (включаючи Майкопський) і Дагестанському р-нах, але останні 10 років суттєво призупинений в результаті Чеченських воєн. Для розробки нафтових і газових родовищ в російській частині Каспійського шельфу компанії «ЮКОС», «ЛУКОЙЛ» і «Газпром» заснували в 2000 р. «Каспійську нафтову компанію» («КНК»); кожний з трьох учасників внесе рівну частку в її статутний капітал. На думку засновників, створення «КНК» укріпить позиції Росії в регіоні. Газові родов. є в Дагестані, Ростовській обл., на Кубані, в Приазов'ї. Експлуатац. фонд газових свердловин на 1990-і рр. – бл. 700, але родов. виснажені. Видобуток вугілля зосереджений у Сх. Донбасі (Ростовська обл.). Розкриття шахтних полів – вертикальними (62%) і похилими (38%) стовбурами, гол. квершлаґами і штреками. Система розробки г.ч. довгими стовпами. Управління покрівлею повним обваленням. Виїмка вугілля г.ч. вузькозахопними комбайнами з механізованим кріпленням (52% видобутку) і стругами. Збагачення вугілля – гравітацією і флотацією. На Ставропільщині добувають мідні руди підземним способом (Урупське родов.). Збагачення руди – колективно-селективною флотацією. У Дагестані є родов. мідно-колчеданових руд. Свинцево-цинкові руди підземним способом добувають на Садонському комбінаті (Півн. Осетія), вольфрамо-молібденові – на Тирниаузькому (Кабардино-Балкарія, ущелина Баксан), ртутні руди – підземним способом на Сахалінському родовищі (Краснодарський рудник). Крім того, у Ростовській обл. розробляють родов. флюсових вапняків, експлуатується Тарасовське родов. кварцитів. В р-ні добувають нерудні буд. м-ли та індустріальну сировину: цементну в р-ні Новоросійська, в Карачаєво-Черкеській АО, ґіпс (Шедокське родов.), доломіт і вапняк (Краснодарський край, Карачаєво-Черкеська АО, Півн. Осетія), гравій, пісок (Краснодарський і Ставропольський краї), цегельні і керамзитові глини; облицювальний камінь (ґраніт і мармур) в Карачаєво-Черкеській АО, туфи і буд. камінь. Експлуатуються великі родов. мін. вод.

Уральський економічний район – це Курганська, Оренбурзька, Пермська, Свердловська, Челябінська області, Башкирська і Удмуртська АР. Пл. 0,8 млн. км2. Урал – найстаріший в Росії гірничорудний р-н розвитку чорної і кольорової металургії. Урал багатий паливними, рудними і нерудними к.к. Родов. нафти (добувають з 1929): Ішимбайське, Краснокамське, Півн.-Камське, Бугурусланське, Полазненське, в Башкирії (порівняна з Баку), в Пермській (Ярино-Каменнолозьке, Батирбайське, Осинське), Оренбурзькій (Покровське, Бобровське) обл., Удмуртії (Чутирсько-Кієнгопське, Мішкінське). Газові родов. виявлені в Передураллі, найбільше – Оренбурзьке газоконденсатне з експлуатац. фондом свердловин бл. 600. Вугільна пром-сть базується на видобутку бурого і кам'яного вугілля в Кизеловському, Челябінському, Півд.-Уральському басейнах і на окр. родов. Свердловської, Оренбурзької обл. та Башкирії. Видобуток вугілля ведуть на 7 розрізах і 30 шахтах. Збагачують вугілля пневматичним і мокрим способами. Урал – великий торфовидобувний р-н. Зустрічаються всі види торфу, якість його висока. Урал – провідна залізорудна база РФ. Осн. маса руд збагачується. Переважають титаномагнетити, є магнетити, бурі залізняки, сидерити. За розвитком галузей кольорової металургії Урал теж є провідним у РФ. Найбільш розвинені алюмінієва і мідна пром-сті. Тут зосереджені значні запаси якісних бокситів. Велике значення мають родов. мідно-колчеданових комплексних руд Свердловської обл., Башкирії, Челябінської та Оренбурзької обл. Мідь вилучають також з мідно-залізо-ванадієвих руд Волковського родов. і з мідно-скарнових руд Туріїнського родов. Всього на Уралі в кінці ХХ ст. діяли 10 мідних і мідно-сірчаних з-дів і комб-тів, на яких, крім міді, отримують сірчану к-ту, мідний купорос, рідкісні і благородні метали. З мідно-колчеданових руд Гайського, Учалінського і Сибайського родов. отримують також цинкові концентрати. Виробництво феромарганцю з вмістом Mn 71,5% здійснюють на Алапаївському МК, марганцеві феросплави – в Челябінську та Сєрово. Руди нікелю добувають в Уфалейському і Режевському р-нах. Родов. силікатних нікелевих руд відомі на Півд. Уралі. Руди рідкісних металів добувають на Вишневогірському, хромових руд – на Саранівському родов. Крім того, на Уралі добувають золото з розсипів (від Красноуральська до Орська) і корінних родовищ. Платину добувають з розсипів драгами вздовж р. Іс. Є пром. розсипи алмазів, розробка яких здійснюється драгами. Осн. місце в гірничохім. пром-сті займає видобуток калійних солей на Верхньокамському родов., на базі якого діє Солікамський хім. комбінат. Урал – один з гол. р-нів виробн. металічного магнію і видобутку кам'яної солі (Березники та Ілицьке родов.). Серед нерудної сировини важливе місце займає видобуток азбесту, флюсового сировини (вапняків, доломіту, магнезиту), буд. матеріалів, облицювальних каменів – мармуру, ґранітів, буд. каменя, сировини для цем. пром-сті і цегли, піщано-гравійних м-лів (Пермська, Оренбурзька і Свердловська обл.), ґіпсу, вогнетривких глин, каоліну, вермікуліту, тальку, талькового каменя, графіту. Урал багатий на дорогоцінні та виробні камені (смарагди, яшми, селеніт, мармури різних кольорів, родоніт і інш.). Є родов. мін. вод.

Західно-Сибірський економічний район включає Алтайський край, Кемеровську, Новосибірську, Омську, Томську і Тюменську області. Пл. 2,4 млн. км2. Найбільш розвинені нафтова, газова, вугільна, металургійна і хім. пром-сть, машинобудування. Транспорт: річковий, морський, трубопровідний, на півдні – автомобільний. К.к.: нафта і газ, кам. вугілля, торф, руди чорних і кольорових металів, гірничохім. сировина, буд. м-ли. Перші пром. притоки нафти отримані у 1960 в Тюменській обл. Усього в Зах.-Сибірському економіч. р-ні виявлено понад 300 нафт. і газових родов. Нафта високоякісна, сірчиста (до 2,5%), іноді парафіниста. Сер. глибина залягання продуктивних горизонтів нафт. родов. 2100 м. Родов. розробляються методом штучної підтримки пластового тиску за рахунок заводнення. Експлуатація свердловин – г.ч. фонтанним способом. Видобуток нафти ведеться в осн. в 3 центрах: Нижнєвартовському, Сургутському, Шаїмському (Зауралля). Газ відкритий в 1953 (Березовське родов.); в 1962 – Тазовський газоносний р-н, а пізніше Заполярне, Ведмеже, Губкінське, Комсомольське, Венгапурівське, а також найбільші в світі Уренгойське і Ямбурзьке родов. Тюменська обл. – найбагатша газоносна провінція світу. Експлуатац. фонд перевищує 1,3 тис. газових свердловин.
ОАО "Тюменська нафтова компанія" (ТНК) планує до 2007 р. збільшити обсяг постачання газу на російський ринок до 17,4 млрд куб.м, що приблизно в 5 раз перевищує обсяг постачання в 2001 р. (3,5 млрд куб.м). На 2004 р. постачання газу ТНК заплановані в об'ємі 6,9 млрд куб. м. У 2003 компанія завершила розробку програми утилізації нафтового попутного газу з родовищ ТНК-ВР в Нижньовартовському регіоні. Програма дозволить отримувати додатково біля 1 млрд куб.м газу щорічно. На родовищах в Оренбурзької і Саратовської областей компанія добуває на початку ХХІ ст. біля 3 млрд куб.м газу на рік. Крім того, ТНК-ВР бере участь в реалізації програми по газифікації Іркутської області. ТНК-ВР планує в майбутньому здійснювати експорт газу через інфраструктуру ОАО "Газпром". На 2003 запаси газу ТНК-ВР оцінюються в 2 трлн кубометрів [РИА ТЭК].
Осн. базою вугільної промисловості є Кузнецький вугільний бас. Вугілля видобувають підземним і відкритим способами. На шахтах Кузбасу застосовують гідравліч. спосіб розробки вугільних пластів (11 % видобутку). Вугілля в осн. кам'яне, понад 50% – коксівне. Внаслідок реструктуризації галузі з ліквідацією особливо збиткових підприємств вже в 1998 р. вдалося припинити падіння видобутку вугілля в Кузбасі, а в 2000 р. забезпечити приріст до 1997 р. понад 20 млн т. Поліпшилися всі гірничотехнічні і економічні показники. За період з 1994 по 2001 р. чисельність працівників у вугільній галузі Кузбасу знизилася з 217,9 тис. чол. до 133,1 тис. чол., а продуктивність праці виросла з 55,4 т/міс до 111,1 т/міс. Добове навантаження на комплексно-механізований вибій зросло більш ніж в 2 рази і за перше півріччя 2001 р. становило 2116 т/міс [Уголь. - 2002. - № 1. - С. 38-40]. На тер. Кемеровської обл. заходить зах. крило Кансько-Ачинського буровугільного бас. Розкриття шахтних полів – вертикальними (67%) і похилими (28%) стовбурами, штольнями (5%), гол. і поверховими квершлаґами і штреками. Основна система розробки – без розділення на шари довгими стовпами (76% шахтного видобутку). Управління покрівлею – повне обвалення (бл. 99%). Виїмка вугілля – вузькозахопними комбайнами (бл. 77% видобутку), вибухова або відбійними молотками (бл. 19%). На вуглерозрізах використовуються комбінована і транспортна системи розробки. Видобуток вугілля на автотранспорт 93% і в залізничні вагони 7%. Розкрив здійснюється драґлайнами, на розкривних і видобувних роботах – одноківшеві екскаватори і бульдозери. Збагачення – пневматич. і мокрим способами, в т.ч. у важких середовищах 26% і флотацією 16%. За оптимістичною прогнозною оцінкою до 2015 р. потреба у вугіллі Кансько-Ачинського басейну становитиме 97-102 млн т. Обсяг видобутку енергетичного вугілля на розрізах ПЕК Красноярського краю за період 2001-2015 рр. зросте на 60-65 млн т, за річних темпів приросту 3,5-4,5 млн т. Потреба в кваліфікованих кадрах на розрізах ПЕК Красноярського краю до 2015 р. складе до 10 тис. чоловік.
В м. Мєждурєченскоє Кемеровської області продовжується будівництво шахти "Томусинська-5-6" на місці закритої шахти імені Шевякова. Основний видобуток вугілля на шахті почнеться у 2004 р. В перспективі запасів вугілля вистачить на 100 років (Росинформуголь).
Видобуток залізняку початий в 1932 на рудниках “Тельбес" і “Теміртау" в Гірській Шорії. Руди в осн. сірчисті, комплексні, вимагають збагачення. Розробка родов. ведеться г.ч. шахтами. Збагачення руд на рудниках – сухою магнітною сепарацією з отриманням первинного продукту (вміст заліза 45%), дозбагачення – на збагачувально-аґломераційних фабриках. У Кемеровській обл. розвідане Усинське родов. марганцевих руд, в Рудному Алтаї і Салаїрі – свинцево-цинкові руди. Видобувають руди ртуті (Акташський рудник), руди і розсипи золота в Кузнецькому Алатау і на Салаїрському кряжі. У Кузнецькому Алатау експлуатується Кия-Шалтирське родов. нефелінових руд. Осн. місце в гірничохім. пром-сті займає видобуток кухонної солі і сульфату натрію з озер Кулундінського степу (Алтайський край). Розробляються поклади природної соди. Освоюється Бєлкінське родов. фосфоритів. Пром-сть нерудних будівельних матеріалів включає числ. підприємства видобутку і переробки буд. матеріалів, цегельних і керамзитових глин, піщано-гравійних м-лів, буд. каменя, вапняків, а також відходів ГЗК та МК. Півд. Захід Сибіру багатий на родов. облицювальних каменів: мармуру на Алтаї, в Гірській Шорії, Кузнецькому Алатау і Салаїрі, а також ґранітів, габро, базальтів. На Коливанівській шліфувальній ф-ці переробляють виробні камені Алтаю. Розвідані родовища терм. і мін. вод.

Східно-Сибірський економічний район включає Бурятську і Тувинську АР, Красноярський край, Іркутську і Читинську області. Пл. 4,1 млн. км2. Транспорт: залізничний, річковий, морський, трубопровідний. Від Транссибірської магістралі побудовані відгалуження в гірничорудні р-ни. Велике значення має Байкало-Амурська магістраль. Район багатий нафтою і газом, вугіллям, торфом, зал. рудами, рудами кольорових і благородних металів, ґерманієм, нерудними к.к. Нафт. і газ. родов. відкриті у 60-і рр. ХХ ст. Експлуатац. фонд складає понад 150 свердловин. Найважливіші центри видобутку вугілля знаходяться в Кансько-Ачинському, Мінусинському та Іркутському вугільних басейнах. Видобуток вугілля ведеться 15 розрізами і 5 шахтами. Особливе значення має Кансько-Ачинський буровуг. бас. Велика потужність пластів (до 100 м) неглибокого залягання і мала міцність перекриваючих порід дозволяють вести в басейні відкритий видобуток. На вуглерозрізах застосовується комбінована система розробки. Розкривні роботи виконують одноківшеві екскаватори і бульдозери, видобуток вугілля – роторні екскаватори. При підземній розробці розкриття шахтних полів – в осн. похилими стовбурами. Системи розробки – довгі стовпи без розділення на шари і похилими шарами; управління покрівлею – повним обваленням. Виїмка вугілля – вузькозахопними комбайнами з механіз. кріпленням. Вугілля Мінусинського бас. збагачують мокрим способом. У районі відомі числ. родов. зал. руд (г.ч. в Іркутській обл. і на півдні Красноярського краю). Частина родов. розробляється. Видобуток мідних руд ведеться з давніх часів (родов. Хакасії). Найбільше – Удоканське родов. мідистих пісковиків (Читинська обл.). Видобувають нікель (мідно-нікелеві родов. Норильського р-ну у Красноярському краї), де діє потужний центр кольорової металургії – Норильський ГМК. У Забайкаллі видобувають і переробляють свинцево-цинкові руди – Нерчинський поліметалічний комбінат. Горевський ГЗК у Красноярському краї відкритим способом розробляє однойменне свинцево-цинкове родов. Руди олова добувають на Шерловогірському і Хапчерангінському родов. в Читинській обл. Вольфрамо-молібденові руди видобувають і переробляють в Забайкаллі та Хакасії. Збагачення руд – колективно-селективною флотацією. Видобуток руд рідкісних металів проводять в Забайкаллі (Орловський ГЗК) і в Іркутській обл. У Тувинській АР розробляється Терліг-Хаїнське родов. ртуті. Експлуатуються корінні і розсипні родов. золота в Читинській, Іркутській областях, в Єнісейській тайзі, Хакасії і Туві. Крім того, видобувають кам'яну сіль в Усоллі-Сибірському (Іркутська обл.) і Красноярському краї. Розробляють родов. апатитів в Іркутській обл. та Бурятії. Видобувають калійні солі, мусковіт, хризотил-азбест (Сх. Саян), плавиковий шпат (Забайкалля), графіт (Красноярський край і Бурятія), барит (Хакасія), ангідрит, тальк, вогнетривкі глини (Іркутська обл.), кварцові піски (Тулунський з-д), каолін, ґіпс (Абаканський з-д, Заларинський рудник), перліти, тугоплавкі глин, вапняки для цем. пром-сті (Ангарський комб-т), формівні і піщано-гравійні м-ли, буд. і облицювальні камені (“САЯНМРАМОР"). Розвідані родов. терм. і мін. вод (Дарасун і інш.).
На півночі Читинської області на початку ХХІ ст. розвідані значні запаси коксівного вугілля. Їх загальні ресурси на Апсатському родовищі, яке розташоване в 40 км від траси БАМ, складають біля 2 млрд тонн, в межах Каларської площі, в 30 км від залізничної гілки Чара-Чину, - 0,5 млрд тонн. Освоєння цих родовищ заповнить скорочення видобутку на Нерюнгрінському родовищі і дасть можливість розширити експорт концентратів до Японії і Південної Кореї. Крім того, це дозволить вирішити паливно-енергетичні проблеми Далекого Сходу і Примор'я [Російська Служба Новин – Чита, 2003].
Унікальне за величиною родовище ґерманію виявлено в 2003 р. на півночі Красноярського краю, поблизу тайгового села Ярцево. За прогнозами тут міститься декілька сотень тонн ґерманію, що дозволить повністю задовольнити потреби внутрішнього ринку країни.

Далекосхідний економічний район включає Приморський і Хабаровський краї, Амурську, Камчатську, Магаданську і Сахалінську області, Якутію (Республіка Саха). Пл. бл. 6,3 млн. км2. У півд. частині р-ну розвинений залізн. та автомоб. транспорт, особливе значення має БАМ, розвинений мор. та річковий транспорт. У районі розвідані числ. родов. к.к., добувають руди золота, олова, вольфраму, свинцю і цинку, флогопіту, флюориту і інш. Пром. значення мають нафт. і газові родов. сх. частини о. Сахалін і Лено-Вілюйської газонафтоносної провінції. На Сахаліні виявлено 50 родов. нафти і газу. Нафта залягає порівняно неглибоко; відомі родов. важкої (Охінське) і легкої (Ехабінське) нафти. На шельфі півн.-сх. Сахаліну виявлені морські газові і газонафт. родовища. Також розвідані родов. нафти і газу в Якутії. Д. Схід РФ має великі ресурси кам'яного і бурого вугілля, яке добувають відкритим (79%) і підземним способом. Найбільший басейн високоякісного коксівного вугілля розташований у Півд. Якутії. У 30-і рр. ХХ ст. тут відкрито Чульмаканське, а в 1951 – Нерюнгрінське родов., розробка якого ведеться відкритим способом. Є числ. родов. торфу, але розробляються тільки поодинокі. Розвідані числ. родов. залізняку, є родов. марганцевих руд. Район є важливим постачальником руд кольорових металів. Видобуток руд олова в Магаданській обл. ведеться з 1937. Розробляються корінні і розсипні родовища. Діє ряд ГЗК (Певекський, Іультинський, Хрустальненський та ін.). Приморський ГОК розробляє вольфрамове родов. Восток-2. У Примор'ї видобувають і переробляють свинцево-цинкові руди, одержуючи металічний свинець, цинковий концентрат і ряд попутних металів. Збагачення руд – колективно-селективною флотацією. Підготовлені до розробки родов. ртутних руд. Розробку родов. рудного і розсипного золота ведуть в Якутії, у Амурській (найбільш старий золотоносний район), Магаданській обл., на Чукоткі, на трасі БАМу. На копальнях використовуються екскаватори, бульдозери, драги і інш. техніка, на підземних – електробульдозери. Видобуток алмазів відкритим способом з розсипів і корінних родов. здійснюють у Республіці Саха. Уперше розсипи алмазів були виявлені в Якутії в 1949. У 1954 відкриті трубки “Зарніца", а потім трубки “Мір", “Удачная" та інш. Станом на 2003 р практично всі основні алмазовидобувні підприємства компанії "АЛРОСА" в республіці Саха після майже 30 років видобутку вимушені перейти від відкритої розробки трубок до підземної. При цьому різко знижується рентабельність підприємств: падають обсяги видобутку – в грошовому вираженні за рік вони скорочуються на $64 млн; собівартість алмазної сировини збільшується в 15-20 раз. Деякі підприємства стають нерентабельними. В Республіці Саха у 2003 в Анабарському улусі на кар'єрі "Біллеех" дільниці Тіглікит відкрилася унікальна збагачувальна фабрика "ОАО Ніжнєлєнскоє". Унікальність фабрики в тому, що вона побудована в найскладніших умовах Арктики за рекордно короткий термін і тільки за російською технологією “ЯСИА”.
У Примор'ї розробляють Вознесенське родов. плавикового шпату, відкритим способом добувають датолітові руди на Дальнегірському родов. У Якутії експлуатують Селігдарське родов. апатиту, добувають флогопіт (комбінат “Алданслюда") і ґіпс (Ольокмінське родов.). Розвідані і експлуатуються числ. родов. нерудних буд. м-лів: кварц-полевошпатових пісків (Чалганське), фарфорового каменя (Гусевське), бруситу (Кульдурське), вапняків (Длиногірське і Спаське), буд. і облицювальних каменів (Гранітне, Корфовське, Шиманівське і інш.), діорит-порфірів (Далдиканське), габро (Угледарське), андезито-базальтів, мармурів (Амбінське); глин, пісків, перлітів, піщано-гравійних м-лів, тугоплавких глин, скляних пісків, а в Магаданській обл. – вулканічного попелу. Виявлено багато родов. терм. та мін. вод. на базі яких діють курорти та Паужетська ГеоТЕС. У Республіці Саха за межі ХХ-ХХІ ст. організоване виробництво стибієвого концентрату (вперше в РФ) – на Сарилахському та Сенточанському комбінатах.
Видобуток нафти і газу на о.Сахалін почався в 20-30 рр ХХ ст. На 2000 р. запаси родовищ суші острова вироблені на 2/3, однак ресурси сахалінського шельфу складають 1 млрд т нафти і 3 трлн. м3 газу. Протягом останніх 20 років на шельфі острова було відкрито декілька великих родов. вуглеводнів в т.ч. Одопту, Чайво, Аркутун-Дагі. Для розвитку нафто- і газовидобутку в регіоні створено проекти - “Сахалін-1”-“Сахалін-9”. Запаси нафт. родовищ в рамках проекту «Сахалін-1» оцінюються в 0.34 млрд т, газових в 0.42 трлн м3. Видобуток планується почати в 2005-2006 рр., основний акцент робиться на родов. Чайво з ресурсами газу 0.31 тис. м3. Загальні витрати на проект “Сахалін-1” 86 млрд дол. У родовища Чайво, Одопту і Арктун-Дагі в 2003-2009 рр. буде інвестовано 10.5 млрд. дол. Для здійснення проекту “Сахалін-1” створений консорціум, що включає великі зарубіжні компанії Exxon Neftegas Ltd. (США) -30%, SODECO (Японія) - 30%, ONGC (Індія) -20% і «Роснефть» - 20% (Росія). Станом на 2003 р. проект «Сахалін-1» успішно здійснюється (вартість $12 млрд., оператор робіт ExxonMobil). Royal Dutch/Shell з 1999 р. добуває тут нафту і планує побудувати до 2006 р. найбільшу в світі установку по отриманню зрідженого газу (проект «Сахалін-2»). Французька TotaFinaElf добуває нафту на Хар’ягінському родов. в обсязі 12000 бар./добу (600 тис. т в рік) [Інф. ИАЦ «Мінерал»].
Проект “Сахалін-2” включає розробку нафт. родов. Пільтун-Астохське і газ. Лунське (531 млрд. м3), видобуток - з 2006 р. Його здійснює консорціум Sakhalin Energy, який включає японські Mitsubishi (12.5%), Mitsui (25%), американську Marathon Oil (37.5%) і британсько-голландську Royal Dutch/Shell (25%). Газ проекту “Сахалін-1” планують продавати в Японію і Китай; проекту “Сахалін-2” крім того, в Південну Корею і Тайвань. З 2001 р. сира сахалінська нафта уперше надійшла в Японію. Газ Лунського родов. після скраплення піде на експорт в країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Для цього на о.Сахалін буде побудовано перший в Росії завод по виробництву скрапленого природного газу (СПГ) потужністю 9.6 млн т/рік. Є проект подачі газу по газопроводу Сахалін - Хабаровськ - Приморський край - КНДР - Південна Корея - Японія. За проектами “Сахалін-1 і -2” до 2005 р. видобуток газу буде доведено до 15.5 млрд м3/рік, нафти - до 16 млн т, а до 2020 р. заплановано подвоїти ці обсяги. Проект “Сахалін-3” передбачає розробку Кирінського (в 50 км від берега, на глибині моря 150 м), Аяшського і Одоптінського блоків. Запаси Кирінського блоку 436 млн т нафти, 720 млрд. м3 газу. Перспективні запаси нафти Аяшського блоку - 330 млн т, Одоптінського - 250 млн т. Ліцензія на освоєння Аяшського і Одоптінського блоків належить компанії Exxon, Кирінського блоку - Mobil і Texaco. Проект “Сахалін-4” передбачає розробку Астрахановського і Шмідтівського контрактних блоків. Прогнозні запаси газу тут 90 млрд. м3. Проект “Сахалін-5”, який здійснюють British Petroleum, НК «Роснєфть» і «Роснєфть-Сахалінморнєфтєгаз» передбачає освоєння єдиного Шмідтівського контрактного блоку. Конкурс на право розвідки і розробки площі проекту буде проведений після того, як буде остаточно затверджений список контрактних блоків і вони будуть включені Держдумою в перелік об'єктів для СРП. Прогнозні запаси акваторій Шмідтівського блоку 600 млн т нафти і 600 млрд. куб. м3. Початок промислового видобутку сировини - 2010 р. Проект “Сахалін-6” включає освоєння Прикордонного блоку загальною площею біля 25 тис. кв.км. Дві перспективні структури цього блоку - Римникська і Кєросінная - зона інтересів російської компанії «Еко». Площі проектів “Сахалін-1”-“Сахалін-9” фактично охоплюють всю нафтоносну площу шельфу о.Сахалін.

Гірничо-геологічна служба. Наукові установи. Підготовка кадрів. Геологорозвідувальні роботи на тер. РФ ведуться Мін-вом геології, рядом профільних інститутів, а також геол. службами гірничих підприємств відповідних галузевих міністерств. Кадри в області геології і гірн. справи готують в 56 ін-тах та університетах. Технікуми випускають фахівців з геології, пошуку і розвідки родовищ к.к., геофіз. методів пошуків і розвідки родов. к.к.; геології, гідрогеології і інж. геології, бурінню нафт. і газових свердловин, обладнанню нафт. і газових промислів, розробки торфових родов.

Контактна інформація: Russia. All-Russian Research Institute for Hydrogelogy and Engineering Geology (VSEGINGEO), 142452, Zeleny-village, Noginsk district, Moscow region; Phone: 7-095-521-2000; Fax: +7-095-913-5126; E-mail: gvartany@sovam.com Department of Geology, Geophysics, Geochemistry and Mining Sciences, Russian Academy of Sciences, 6-25, 32a, Leninskay ave., Moscow 117993; Phone: 7-095-938-5544; Fax: 7-095-938-1928; E-mail: Geodep@ipsun.ras.ru ; http://www.ras.ru/RAS/oggggn.html Institute of Geology (GIN), Russian Academy of Sciences, 7, Pyzhevsky Lane, G-17 Moscow 109017; Phone: +7-095-230-8029/8039. Institute of Precambrian Geology and Geochronology (IGGD), Russian Academy of Sciences; 2, Makarov Embankment, V-34 St-Petersburg 199034; Phone: +7-095-218-4701/4801. Institute of Geology of Ore Deposits, Petrography, Mineralogy and Geochemistry (IGEM), Russian Academy of Sciences, 35, Staromonetny Lane, G-17 Moscow 109017; Phone: +7-095-231-4579/7270; http://www.igem.ru/igem/ Institute of Experimental Mineralogy (IEM), Russian Academy of Sciences, Chernogolovka, Noginsky District, Moscow Region, P.O. 142432; Phone: +7-095-913-2112,+7-095-524-5037/5039/; Fax: +7-095-913-2112; http://www.iem.ac.ru/ O.J.Shmidt United Institute of Earth Physics, Russian Academy of Sciences, 10, B. Gruzinskaya Street, D-242, GSP Moscow 123810; Phone: +7-095-254-2710/252-0726; Fax: +7-095-255-6040/254-9088; E-mail: strakhov@dir.iephys.msk.su ; http://www.scgis.ru/ Geoelectromagnetic Research Institute, Russian Academy of Sciences, 142092 Troitsk, P.O. Box 30, Moscow Region; Phone: +7-095-1376951; Fax: +7-095-1376951; E-mail: V.Spichak@g23.relcom.ru Geophysical Centre (GC), Russian Academy of Sciences, 3, Molodezhnaya Street, GSP-1 Moscow-296 117296; Phone: +7-095-930-0546; Fax:+7-095-930-5509; E-mail: tyupkin@wdcb.rssi.ru ; http://www.wdcb.rssi.ru/ The Geophysical Survey of RAS, Russian Academy of Sciences, Obninsk, Kaluzhski region; Phone: +7-075-272-6872/6394. Institute of Complex Mining Exploration Problems (IPKON), Russian Academy of Sciences, 4, Kryukovsky Alley, E-20 Moscow 111020; Phone: +7-095-360-8960; Fax: +7-095-360-8960. Institute of Lithosphere(ILS), Russian Academy of Sciences, 22, Staromonetny Lane, G-180 Moscow 109180; Phone: +7-095-953-5588/959-0168; Fax: +7-095-953-5590; E-mail: Bogdanov@ilsan.msk.ru Institute of Oil and Gas Problems, Russian Academy of Sciences, 65, Leninsky Prospekt, V-296, GSP-1 Moscow 117917; Phone: +7-095-930-9345/135-8076. V.I. Vernadskii Institute of Geochemistry and Analytical Chemistry (GEOH), Russian Academy of Sciences, 19, Kosygin Street, V-334, GSP-1 Moscow 117975; Phone: +7-095-939-7083, +7-095-137-1484/4127/. International Institute of Earthquake Prediction Theory and Mathematical Geophysics (MITPAN), Russian Academy of Sciences, 79, Varshavskoye Highway, Bldg. 2, Moscow 113556; Phone: +7-095-110-7795; Fax: +7-095-310-7032. Institute of Environmental Geoscience (IEGRAS), Russian Academy of Sciences, 13, Ulansky Per., Bldg. 2, Centre, Moscow 101000; Phone: +7-095-923-3111; Fax: +7-095-923-1886; E-mail: ege@geoenv.msk.su Institute of Geosphere Dynamics (IDG), Russian Academy of Sciences, 38, Leninsky Prospekt, Bild.6, Moscow 117979; Phone: +7-095-1376611; Fax: +7-095-1376511; E-mail: dir@idg.chph.ras.ru; http://idg.chph.ras.ru/ Geoinformation Research Centre (NGIC), Russian Academy of Sciences, 19, Novy Arbat Street, G-19 Moscow 121019, P.O. Box 168, Phone: +7-095-202-1149. Seismological Coordination and Research-Engineering Centre, Russian Academy of Sciences, 51, Ulyanovskaya Street, V-71 Moscow 109004; Phone: +7-095-272-3618. A.E. Fersman Mineralogical Museum, Russian Academy of Sciences, 18, Leninsky Prospekt, Bldg. 2, V-71 Moscow 117071; Phone: +7-095-952-0067. V.I. Vernadskii State Geological Museum, Russian Academy of Sciences, 11, bld.2, Mokhovaya Street, Moscow 103009; Phone: +7-095-203-5387; Fax: +7-095-292-0586; http://www.sgm.ru/ Institute of Geology and Exploitation of Combustible Resources (IGIRGI), Russian Academy of Sciences 50, Fersman Street, V-312 Moscow 117312; Phone: +7-095-121-9155. The National Mining Research Center - Skochinsky Institute of Mining (IGD), Russian Academy of Sciences, 140004 Lyubertsy-4 Moscow Region; Phone: +7-095-554-8513; Fax: +7-095-554-5247. All-Russian Research Institute of Economy and Exploration of Mineral Resources (VIEMS), Russian Academy of Sciences, 38, 3-d Magistralnaya Street, Moscow 123853; Phone: +7-095-259-6988. All-Russian Research Institute of Mineral Resources (VIMS), Russian Academy of Sciences, 31, Staromonetny Lane, Moscow 109017; Phone: +7-095-231-5043. All-Russian Research Institute of Oil Geology (VNIGNI), Russian Academy of Sciences, 36, Entuziastov Highway, Moscow 105118; Phone: +7-095-273-2651. Central Research Institute of Geological Prospecting for Base and Precious Metals (TSNIGRI), Ministry of Mineral Resources of Russian Federation, Varshavskoe sh., 129-B, 113545 Moscow; Phone: +7-095-313-1818/315-0610; Fax: +7-095-315-2874; E-mail: tsnigri@pol.ru A.P. Karpinsky All-Russian Research Institute of Geological Research (VSEGEI), Russian Academy of Sciences, 74, Srednii Prospekt, St-Petersburg 199026; Phone: +7-812-213-4418; Fax: +7-812-213-5738. All-Russian Research Institute of Geology and Exploration of Mineral Resources of World Ocean (VNIIOkeannologiya), Russian Academy of Sciences, 1, Maklin Street, St-Petersburg 190121; Phone: +7-812-113-8379. All-Russian Research Institute of Exploration Geophysics (VNIIGeofizika), Ministry of Natural Resources, Russian Academy of Sciences, 22 Pokrovka Str., Moscow 101000; Phone: +7-095-925-4513; Fax: +7-095-956-3938. All-Russian Research Institute of Geological, Geophysical and Geochemical Systems (VNIIGeosistem), Russian Academy of Sciences, 8, Varshavskoye Highway, Moscow 113115; Phone: +7-095-954-5350. Logachev All-Russian Research Institute of Exploration Geophysics (VNIIRudgeofizika), Ministry of Natural Resources, Russian Academy of Sciences, 20, Fayansovaya Street, St-Petersburg 193019; Phone: +7-812-567-6803; Fax: +7-812-567-8741; E-mail: virg@geoph.spb.su All-Russian Research Institute of Geological Oil Exploration (VNIGRI), Russian Academy of Sciences, 39, Liteiny Prospekt, St-Petersburg 191104; Phone: +7-812-273-4383. St-Peterburg State Institute of Mining, Laboratory of Hydrogeology and Mining Technologies on Nature Protection, Russian Academy of Sciences, 2, 21-st Line, St-Petersburg 199026; Phone: +7-812-218-8421. Siberian Institute of Geology, Geophysics and Mineral Resources (SNIIGGIMS), Ministry of Natural Resources, Russian Academy of Sciences, 67, Krasny Prospekt, Novosibirsk 630091; Phone: +7-3832-21-3895; Fax: +7-3832-22-5740; E-mail: pvb@sniiggims.nsk.ru The Far East Geological Institute (DVGI), The Far Eastern Branch of the Russian Academy of Sciences (FEB RAS), 159, Prospekt Stoletiya Vladivostoka, Vladivostok 600022; Phone: +7-4232-318750; Fax: +7-4232-317847; E-mail: fegi@online.marine.su ; http://www.febras.ru/~feb/ Institute of Marine Geology and Geophysics (IMGIG), The Far Eastern Branch of the Russian Academy of Sciences (FEB RAS), 5, Nauki Street, Yuzhno-Sakhalinsk 693002; Phone: +7-4242-796154; Fax:+7-4242-796246; E-mail: tsunami@sakhalin/sakhalin.ru Pacific Oceanological Institute (POI), The Far Eastern Branch of the Russian Academy of Sciences (FEB RAS), 43, Baltiyskaya Str., Vladivostok 690041; Phone: +7-4232-311400; Fax: +7-4232-312573; E-mail: pacific@online.marine.su Pacific Institute of Geography (TIG), The Far Eastern Branch of the Russian Academy of Sciences (FEB RAS), 7, Radio Street, Vladivostok 600022; Phone: +7-4232-320672; Fax: +7-4232-312159; E-mail: geogr@tigdvo.marine.su Institute of Tectonics and Geophysics (ITIG), The Far Eastern Branch of the Russian Academy of Sciences (FEB RAS), 65, Kim Yu Chen Street, Khabarovsk 680063; Phone: +7-4212-33-2665/0635; Fax: +7-4212-33-2840. Institute of Mining (IGD), The Far Eastern Branch of the Russian Academy of Sciences (FEB RAS), 51, Turgenev Street, Khabarovsk 680038; Phone: +7-4212-33-7927. North-Eastern Complex Institute of Scientific Research (SVKNII), The Far Eastern Branch of the Russian Academy of Sciences (FEB RAS), 16, Portovaya Street, Magadan 685000; Phone: +7-41300-3-0611; Fax: +7-41300-3-5753. Amursky Complex Institute of Scientific Research (AMURKNII), The Far Eastern Branch of the Russian Academy of Sciences (FEB RAS), 1, Relochny Lane, Blagoveshchensk-on-Amur 675000; Phone: +7-4162-2-7232; Fax: +7-4162-2-5931. Institute of Volcanology (IV), The Far Eastern Branch of the Russian Academy of Sciences (FEB RAS), 9, Piypa Blvd., Petropavlovsk-Kamchatski 683006; Phone: +7-41500-5-0603. Institute of Volcanic Geology and Geochemistry (IVGIG), The Far Eastern Branch of the Russian Academy of Sciences (FEB RAS), 9, Piypa Blvd., Petropavlovsk-Kamchatski 683006; Phone: +7-41500-5-9510. United Institute of Geology, Geophysics & Mineralogy (UIGGM), Siberian Branch of the Russian Academy of Sciences (SB RAS), 3, Koptyug Ave., Novosibirsk 90, 630090; Phone: +7-3832-33-2600; Fax: +7-3832-33-2792; http://www.uiggm.nsc.ru/ Institute of Geology (IG), 3, Koptyug Ave., Novosibirsk 90, 630090; Phone: +7-3832-33-2600; Fax: +7-3832-33-2792; E-mail: dobr@uiggm.nsc.ru Institute of Mineralogy and Petrography(IMP), 3, Koptyug Ave., Novosibirsk 90, 630090; Phone: +7-3832-33-2605; Fax: +7-3832-33-2792; E-mail: sobolev@uiggm.nsc.ru Institute of Geophysics (IGF), 3, Koptyug Ave., Novosibirsk 90, 630090; Phone: +7-3832-33-2513; Fax: +7-3832-33-3432; E-mail: goldin@uiggm.nsc.ru Institute of Petroleum Geology (IPG), 3, Koptyug Ave., Novosibirsk 90, 630090; Phone: +7-3832-33-2128; Fax: +7-3832-33-2301; E-mail: alex@petrol.uiggm.nsc.ru Institute of Mining (IGD), Siberian Branch of the Russian Academy of Sciences (SB RAS), 54, Krasny Prospekt, Novosibirsk 91, 630091; Phone: +7-3832-170536; Fax: +7-3832-170678; E-mail: adm@misd.nsk.su Buryat Institute of Geology (BGI), Siberian Branch of the Russian Academy of Sciences (SB RAS), 2 Pavlov Str., Ulan-Ude 670015; Phone: +7-30122-3-0955. A.P. Vinogradov Institute of Geochemistry (IGH), Siberian Branch of the Russian Academy of Sciences (SB RAS), la, Favorskii Str., Irkutsk 33, 664033; Phone: +7-3952-46-4500/2448. Institute of Earth Crust (IZK), Siberian Branch of the Russian Academy of Sciences (SB RAS), 128, Lermontov Str., Irkutsk 33, 664033; Phone: +7-3952-46-4000/2359; Fax:+7-3952-46-2900; E-mail: log@cora.irkutsk.ru Yakut Institute of Geological Sciences (YAIGN), Siberian Branch of the Russian Academy of Sciences (SB RAS), 39, Lenin Prospekt, Yakutsk 677891; Phone: +7-4112-44-5872; Fax: +7-4112-44-5708; E-mail: geo@yacc.yakutia.su Institute of Mining of the North (IGDS), Siberian Branch of the Russian Academy of Sciences (SB RAS), 26, 50 Years of "VLKSM" Str., Yakutsk 677891; Phone: +7-4112-2-5197/3-5197. A.N. Zavaritsky Institute of Geology and Geochemistry (IGG), Ural Branch of the Russian Academy of Sciences (UB RAS), 7, Pochtovy Lane, GSP-644 Ekaterinburg 620219; Phone: +7-3432-51-1997. Institute of Geophysics (IGF), Ural Branch of the Russian Academy of Sciences (UB RAS), 100, Amundsen Str., GSP-144 Ekaterinburg 620219; Phone: +7-3432-28-5706. Institute of Geology (IG), Ural Branch of the Russian Academy of Sciences (UB RAS), 54, Pervomaiskaya Str., GSP Syktyvkar 167610; Phone: 2-0037. Mining Institute (MI), Ural Branch of the Russian Academy of Sciences (UB RAS), 78a K. Marks St., Perm 614007; Phone: +7-3422-64-0969/0984; Fax: +7-3422-64-0969; E-mail: arc@mine.perm.su Institute of Mining(IGD), Ural Branch of the Russian Academy of Sciences (UB RAS), 58, Mamin-Sibiryak St., Ekaterinburg 620219; Phone: +7-3432-55-5051; Fax: +7-3432-55-2111. Institute of Mineralogy (IM), Ural Branch of the Russian Academy of Sciences (UB RAS), Miass 456301; Phone: +7-35135-5-3562. Institute of Geology, Daghestan Research Centre (DRC), 45, M. Ghadzhiev Str., 25 Makhachkala 367025; Phone: +7-87220-7-6818. Institute of Geology, Karelian Research Centre, Russian Academy of Sciences, 11, Pushkinskaya Str., Petrozavodsk 185610 Karelia; Phone: +7-8142-774316/772753; Fax: +7-8142-770602; E-mail: geology@post.krc.karelia.ru ; http://geoserv.krc.karelia.ru/ Polar Institute of Geophysics (PGI), Kola Research Centre (KRC), 15, Khalturin Str., Murmansk 183023; Phone: +7-81500-6-0259/5829. Geological Institute (GI), Kola Research Centre (KSC KRC), 14, Fersman Str., Apatity 184200, Murmansk Region; Phone: +7-81500-37656; Fax: +7-81500-55-33781; E-mail: root@ksc-gi.murmansk.su Institute of Mining (GOI), Kola Research Centre (KRC), 24, Fersman Str., Apatity 184200, Murmansk Region, Phone: +7-81500-37520/30589. Kola Regional Seismological Centre (KRSC), Kola Research Centre (KRC), 14, Fersman Str., Apatity 184200, Murmansk Region; Phone: +7-81500-37315/37326/31430. Institute of Geology (IG), Ufimsky Research Centre, 16/2 K Marks Str., Ufa 450000; Phone: +7-3472-22-8256; Fax: +7-3472-23-0368.