|
|||||||||
 |
|||||||||
 |
|
 |
|||||||
 |
 |
 |
|||||||
 |
|
|
|
|
|||||
Стежки
Наш банер
доктор технічних наук, професор, автор проекту "Гірнича енциклопедія"
МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ ТА ДОБУВНА
ПРОМИСЛОВІСТЬ
КРАЇН СВІТУ:
АВСТРАЛІЯ
АВСТРАЛІЯ (Australia), Австралійський
Союз (Commonwealth of Australia) – держава на материку
Австралія, острові Тасманія та ін. прилеглих островах. Омивається
водами Тихого океану на сході, Індійського океану – на заході й
півдні. Площа 7,687 млн км2. Населення – 18,751 млн чол. (2001).
Столиця – Канберра. В адміністративному відношенні А. розділена
на 6 штатів і 2 території. Офіційна мова – англійська. Грошова одиниця
– австралійський долар. Членство в міжнародних організаціях – ООН,
МБРР, МВФ, СОТ, АТЕС, МФЧХіЧП, ОЕСР та інші.
Загальна характеристика господарства. А. – високорозвинена
індустріально-аграрна країна з багатогалузевою економікою і високим
науково-технічним потенціалом. Посідає 12-е місце серед членів Організації
економічного співробітництва і розвитку за основними статистичними
показниками, включаючи життєвий рівень населення. Основні галузі
промисловості: хімічна, гірнича, електротехнічна, гідроенергетична,
сталеплавильна, харчова, текстильна та легка промисловість, машинобудування.
Транспорт – залізничний, автомобільний, морський, трубопровідний,
повітряний (428 летовищ). За масштабами обороту масових вантажів
провідні позиції посідають порти Дампір (залізна руда), Порт-Хедленд
(залізна руда), Ньюкасл (кам'яне вугілля і залізна руда) і Хей-Пойнт
(кам'яне вугілля). Столиці всіх штатів розташовані на узбережжі
і є вантажними портами загального типу. Мельбурн, Сідней, Брісбен
і Фрімантл (аванпорт Перта) є найбільшими портами за показниками
загального вантажообороту.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A.
2001]: ВВП – $ 410 млрд. Темп зростання ВВП – 5,1%. ВВП на душу
населення – $21881. Прямі закордонні інвестиції – $ 3,6 млрд. Імпорт
(автомобілі, обладнання для комп'ютерів, засоби зв'язку, продукти
хімічної промисловості та ін.) – $ 75,5 млрд, 1997 (г.ч. Італія
– 10,1%; США – 9,8%; Японія – 8,1; Йорданія – 5,4%). Експорт (готові
вироби, мінеральна сировина і сільськогосподарські продукти) – $
69,2 млрд, 1997 (г.ч. Німеччина – 22,4%; Японія – 11,5%; Італія
– 9,4%; Великобританія – 4,6%).
На початку 1990-х років економіка Австралії переживала спад. Економічна
криза в країнах Азії 1997-1998 рр. негативно не вплинула економіку
Австралії. З 1998-1999 рр. країна вступила в період підйому з низькими
темпами інфляції. У 1998 зафіксовано рекордний показник зростання
ВВП - 5% (в США - 3,6%, в країнах Організації економічної співпраці
і розвитку в середньому 2,6% і в Японії - 3,5%).
Асортимент продукції, яку виробляють в Австралії, дуже широкий -
від продуктів харчування і модного одягу, від електроніки і предметів
домашнього побуту до найскладніших виробів точного приладобудування
і найсучасніших комплексів для нафтопереробної промисловості і виробництва
пластмас. Австралія є найбільшим у світі виробником і постачальником
високоякісної вовни, одним з провідних експортерів м'яса і пшениці.
Важливу частину експорту Австралії становлять молочні продукти,
рис, цукор, фрукти, високоякісні вина, а також бавовна. Торговельні
відносини зв'язують Австралію майже з 200 країнами світу.
Розвитку обробної промисловості в Австралії сприяло скорочення імпорту
в роки Другої світової війни. Розширення цієї галузі продовжувалося
в 1950-х і 1960-х роках, і зайнятість там зросла на 70%. У 1970-х
роках зростання зайнятості в обробній промисловості загальмувався,
і ця тенденція зберігається й досі.
Австралія є лідером Кернської групи країн-виробників сільськогосподарської
продукції (на частку країн цієї групи припадає 20% світового експорту
сільськогосподарської продукції), що об'єднала в 1986 р. 14 країн,
які протестували проти дискримінації їхньої продукції на ринку країн
ЄС. В Австралії знаходиться 14% усього світового поголів'я овець
(понад 150 млн голів), таким чином країна є найбільшим у світі постачальником
вовни: до 30% усього світового обсягу вовни має австралійське походження.
Крім цього, країна - один з головних виробників зернових, цукру,
молочних продуктів, фруктів. Австралійські ферми здебільшого займають
великі ділянки землі, вони - капіталомісткі, спеціалізуються на
виробництві одного з видів сировини й орієнтовані на експорт. Орні
території займають менше 10% від загальної площі країни. Пшеницю
вирощують у кожному штаті, при цьому експортується від 70% до 80%
врожаю. На відміну від країн Північної півкулі, зернові засівають
узимку (травень, червень, липень). Велику частину врожаю збирають
у Квінсленді у вересні і жовтні, а потім у Вікторії і південних
областях Західної Австралії в січні. У районах, що спеціалізуються
на виробництві пшениці, вирощують ячмінь, овес, ведуть заготівлю
фуражу.
У Квінсленді і на північних прибережних рівнинах Нового Південного
Уельсу вирощують цукрову тростину. Її виробництво високо механізоване,
традиційне ручне збирання тростини залишилося в минулому. В Австралії
вирощують також бавовну, рис, тютюн, фрукти помірних і тропічних
широт, сорго, олійні культури. В усіх штатах, а особливо в Новому
Південному Уельсі, Вікторії і Південній Австралії, розвинуте виноградарство.
Австралійські вина йдуть не тільки на внутрішній, але й на світовий
ринки.
Вівчарство набуло поширення у всіх штатах країни. Третина національного
поголів'я овець знаходиться в посушливому "пасторальному"
поясі, причому більшу його частину становлять мериноси. В областях,
де випадає від 380 до 635 мм. дощу в рік, тваринництво межує з рослинництвом,
де зосереджено 40% усього поголів'я овець. У цьому випадку характерний
приклад штату Вікторія, де сільське господарство має змішаний характер,
і розведення овець і ягнят супроводжує виробництво пшениці.
Австралія відносно добре забезпечена енергетичними мінеральними
ресурсами. На частку цієї країни доводиться 8% світових запасів
кам'яного вугілля і 15% запасів бурого вугілля, а за запасами урану
Австралія, ймовірно, займає 2-е місце в світі. Ресурси нафти в Австралії
обмежені, а газу - великі. ГЕС забезпечують 10% електроенергії.
Природа: Середня частина А. – низовина з западиною,
де розташоване о. Ейр. Зах. частина – плоскогір’я (400-500 м) з
окремими хребтами та столовими горами. Вздовж півн.-сх. узбережжя
А. розташовується Великий Бар’єрний риф. Сх. частину А. займає великий
водороздільний хребет (найвища точка А. – г. Костюшко, 2230 м).
Б.ч. А. лежить у тропіках, північ – у субекваторіальних широтах,
південний захід – в субтропіках. Найбільші ріки – Муррей та Дарлінг.
Геологічна будова. А. розташована на древній платформі,
обмеженій на сході Герцинською складчастою областю – Тасманською
геосинкліналлю, або Тасманським поясом палеозойської складчастості.
В західній частині платформи в межах двох великих щитів (Йілгарн
і Пілбара) та декількох розрізнених виступів (Голер, Масгрейв, Аранта
і ін.) оголюється архейський кристалічний фундамент. До його складу
входять найдавніші ґраніто-ґнейсові і ґранулітові комплекси, вік
яких оцінюється у 2700-3400 млн років, а також менш метаморфізовані
комплекси зелено-кам’яних поясів (вік від 3300 до 2600 млн років).
Останні представлені основними і ультраосновними метавулканітами,
метаосадовими та перешарованими породами - залізистими кварцитами,
ґраувакками, крем'янистими породами. Фундамент східної частини платформи
складений метаморфізованими вулканогенно-осадовими утвореннями нижнього
протерозою (райони Джорджтаун і ін.), з якими пов’язана колчеданна
свинцево-цинкова мінералізація (район Брокен-Гілл). До ґранітних
комплексів щитів і виступів фундаменту платформи приурочені родовища
руд літію, танталу, ніобію, берилію та ін. рідкісних металів, а
також дорогоцінних каменів. З докембрійських утворень найбільше
мінералогеннне значення мають верхньоархейські серії зеленокам’яних
поясів Західної А. з метабазальтами і діабазами яких пов’язані родовища
руд золота, гіпербазитами – сульфідні нікелеві родовища, а також
родовища титаномагнетитових ванадієвих руд, хризотилового та амфіболового
азбестів. На кристалічному фундаменті залягають осадові та вулканогенні
комплекси чохла. У Західній А. найдавніші горизонти чохла належать
до нижнього протерозою і представлені пісковиками, що перешаровуються
з базальтами, залізисто-кременистими породами (до них приурочені
найбільш великі родовища залізних руд – басейн Хамерслі), доломітами
і кислими ефузивами. На півночі країни нижньопротерозойські теригенні
товщі чохла переходять в осадові формації міогеосинклінальних прогинів
Пайн-Крік (з яким пов'язані уранові стратиформні родовища), Теннант-Крік
та ін., що перекриваються теригенними формаціями та кислими вулкано-плутомічними
комплексами. Верхньопротерозойські та палеозойські горизонти чохла
представлені теригенними глинисто-карбонатними відкладами, що наповнюють
синеклізи Карнарвон, Каннінг та прогини Амадієс, Мак-Артур, Джорджина
та ін. У цих відкладах відомі горизонти фосфоритів, ґіпсу, кам’яної
солі, родовища марганцевих руд, стратиформні поліметалічні родовища.
У Південній А. аналогічні товщі складають складчасту систему Аделаїда,
витягнуту в меридіональному напрямку. Мезозойські і кайнозойські
товщі платформного чохла представлені переважно піщано-глинистими,
часто вугленосними відкладами; лише в Пертському ґрабені в західній
частині континенту крім них відомі морські відклади тріасу і крейди.
Східна частина Австралійської платформи і зона зчленування її з
Тасманським поясом палеозойської складчастості перекриті мезокайнозойським
чохлом, який заповнює западину внутрішнього Східно-Австралійського
басейну (Великий Артезіанський басейн). Велику частину Тасманського
поясу займає Лакланська складчаста система. Комплекс основи Тасманської
геосинкліналі оголюється в декількох ізольованих блоках і складається
з ґнейсів та кварцитів нижнього протерозою (район Джорджтаун) або
верхньопротерозойсько-нижньопалеозойських кристалічних сланців (район
Брісбен). В межах Лакланської системи поширені потужні геосинклінальні
формації нижнього та середнього палеозою – кембрійські офіоліти,
конґломерати, пісковики і філіти, карбонатні породи ордовика і силура,
нижньо- та середньодевонські товщі теригенних порід, покриті ефузивами
і туфами. Складчастість в кінці середнього девону тут супроводжувалася
потужними проявами магматизму. З відкладами середнього девону пов’язані
родовища руд олова, вольфраму, молібдену, бісмуту, міді, свинцю
і цинку. Континентальні червоноколірні відкладення і кислі вулканогенні
товщі верхнього девону, карбону та пермі наповнюють окремі ґрабени
та орогенні западини. В складчастій системі Нової Англії на породах
комплексу основи залягають потужні ґрауваккові товщі з прошарками
спілітів, кератофірів, андезитів та лінзами органогенних вапняків
девонського періоду. Відклади карбону представлені піщано-алевролітовими
товщами, які містять прошарки вапняків, кременистих сланців і конґломератів;
пермо-тріасові відклади - горизонтами вулканогенних порід кислого
і лужного складів (з якими пов’язані золото-мідні, олов'яно-вольфрамові,
молібдено-бісмутові жильні родовища), а також морськими і континентальними
вугленосними піщано-глинистими товщами, які наповнюють ґрабени та
прогини (найбільші Боуенський і Сіднейський). Складчаста область
східної А. і Тасманії в кайнозойський період була захоплена процесами
вулканізму, внаслідок чого сформувалася серія базальтових плато,
що утворюють пояс від Квінсленду до Тасманії. У складі вулканічних
товщ, крім базальтів, присутні лужні породи. В післякрейдовий період
на континенті йшов інтенсивний розвиток кори вивітрювання, часто
латеритного типу – з нею пов’язані родовища бокситів, нікелевих
силікатних та уранових руд. Відбувалося формування прибережно-морських
пляжів, у відкладах яких розвинені родовища важких пісків, збагачених
цирконом, монацитом, ільменітом, рутилом.
Гідрогеологія. На території А. знаходиться понад
33 артезіанських басейнів загальною площею біля 4800 тис.км2 (більша
частина свердловин самовиливна). До числа найбільш важливих басейнів
належать: Великий Артезіанський, Муррейський, Моретон-Кларенс, Юкла,
Оффісер, Джорджина, Каннінґ, Карнарвон, Перт. Площа Муррейського
басейну 320 тис. км2, глибина залягання водоносного горизонту від
60 до 500 м, середній вміст солей 1-14 г/л. Басейн Юкла та Оффісер
мають загальну площу 380 тис. км2, глибини залягання вод 40-400
м; басейн Джорджина - 325 тис. км2, глибини залягання водоносних
горизонтів 100-750 м, мінералізація до 11 г/л; глибина залягання
водоносних горизонтів басейнів Карнарвон і Перт до 750 м, вода прісна
і солонувата. Загальне споживання підземних вод складає біля 20%
всієї води, що використовується.
Корисні копалини. А. має значні запаси енергетичної
і мінеральної сировини – нафти, газу, вугілля, алмазів, руд урану,
заліза, нікелю, кольорових і благородних металів, ільменіт-циркон-рутилових
пісків та ін., які забезпечують внутрішні потреби країни (табл.
1).
Австралія має великі запаси нафти і природного газу, є одним з найбільших
виробників і експортерів вугілля, алюмінію, міді, титанової руди,
урану, алмазів, в кінці ХХ ст. входить у п'ятірку найбільших у світі
виробників золота, цинку і свинцю.
| Корисні копалини |
Запаси |
Вміст корисного
компоненту в рудах, % |
Частка у світі, % |
|
| Підтверджені |
Загальні |
|||
| Алмази, млн кар. -природних -ювелірних |
|
195 35 |
|
16,4 7,9 |
| Метали платинової
групи, т |
25 |
|
0,15 – 0,9 г/т |
|
| Боксити, млн т |
3024 |
6710 |
48 (Al2O3) |
11,3 |
| Барит, тис.
т |
2000 |
4500 |
95 (BaSO4) |
0,6 |
| Оксид берилію,
тис. т |
9 |
42 |
0,21 (ВеО) |
4 |
| Вольфрам, тис.
т |
5 |
30 |
0,7 (WO3) |
0,2 |
| Залізні руди, млн т |
18000 |
32200 |
64 |
10,4 |
| Золото, т |
2300 |
2800 |
0,7 – 2,1 г/т |
4,7 |
| Кобальт, тис.
т |
270 |
600 |
0,07 |
4,9 |
| Марганцеві руди, млн т |
181 |
260 |
41 (Mn) |
5 |
| Мідь, тис. т |
15866 |
19262 |
2,44 |
2,4 |
| Нафта, млн т |
315 |
|
|
0,2 |
| Нікель, тис. т |
3700 |
5600 |
1 |
7,4 |
| Пеноксид ніобію, тис.
т |
113 |
113 |
0,45 |
1,2 |
| Олово, тис.
т |
210 |
400 |
1,6 |
|
| Плавиковий шпат, млн т |
1,84 |
2 |
24,2 (CaF2) |
1 |
| Природний горючий газ, млрд м3 |
550 |
|
|
0,4 |
| Свинець, тис. т |
19510 |
21910 |
6,4 |
16 |
| Срібло, т |
29930 |
46570 |
190 г/т |
5,5 |
| Стибій, тис. т |
98 |
106 |
3,5 |
2,3 |
| Тантал, т |
450 |
9100 |
0,07 |
5,86 |
| Вугілля, млн т |
113600 |
864875 |
|
|
| Апатити, млн т |
|
43 |
17,9 (Р2О5) |
|
| Фосфорити, млн т |
209 |
209 |
7,4 (Р2О5) |
|
| Хромові руди, млн т |
2 |
|
40 (Cr2O3) |
0,04 |
| Цинк, тис.
т |
38040 |
64040 |
12,8 |
13,7 |
| Уран, тис.
т |
622 |
758 |
0,17 |
24,5 |
У 1999-2000 рр. консорціум West Australian Petroleum Pty. Ltd.
(WAPET) в межах глибоководного блоку WA-267-P, суміжного з родовищами
групи Горгон, пробурив п'ять нових успішних газових свердловин:
Геріон-1, Ортус-1 (глибина моря 1200 м), Уранія-1, Маенад-1 і
Джанц-1 (Jansz-1). Загальні запаси відкриттів Геріон, Ортус і
Уранія оцінюються в 280-390 млрд куб.м.
У 2003 відкрите найбільше в історії країни газове родовище Джанс,
розташоване в 200 км від півн.-зах. побережжя Австралії. Родовище
охоплює район площею в 2 тис. кв.км. Запаси родовища складають
понад 20 трлн. куб. футів (570 млрд м3) газу, що робить його найбільшим
газовим ресурсом Австралії. Випробування газу планується почати
в середині 2003 року. Фірми-розробники – "ЕксонМобіл"
та американська компанія "ШевронТексако".
Горючі сланці. А. має значні запаси горючих сланців, пов’язаних
з мезозойськими відкладами. Найбільш великі родовища розташовані
в штатах Квінсленд і Тасманії.
Вугілля. На частку А. в кінці ХХ ст. припадає 8% світових запасів
кам'яного вугілля і 15% запасів бурого вугілля. За запасами бурого
вугілля А. в кінці ХХ ст. займає 2-е, а кам’яного вугілля – 6-е
місце серед промислово розвинених країн. Основні родовища кам'яного
вугілля знаходяться на сході країни, в штатах Новий Південний
Уельс і Квінсленд і пов'язані з пермо-тріасовими відкладеннями
міжгірських прогинів. Найбільш великі басейни – Сідней, розвідані
запаси якого – 85 млрдт (штат Новий Південний Уельс), і Боуен
– 42 млрдт (штат Квінсленд). У басейні Боуен (штат Квінсленд)
вугільні пласти залягають в сприятливих гірничо-геологічних умовах,
вугілля хорошої якості. У басейні Сідней (штат Новий Південний
Уельс) вугільні пласти тектонічно порушені значно сильніше, а
вугілля має підвищену зольність, але добре коксується. Вугільні
пласти характеризуються великою потужністю (до 6 м), глибина їх
залягання змінюється від декількох метрів (в районі м. Ньюкасл)
до 900 м в центральних частинах басейну. Вугілля малосірчисте
(до 1,2%), низькофосфористе (до 0,07%), вихід летких 14,8 38%,
зольність 2 8%, теплота згоряння 25-30 МДж/кг; ступінь метаморфізму
вугілля змінюється від коксівного до газового і довгополуменевого.
Невеликі запаси кам’яного вугілля відомі в Західній А. в басейні
Коллі, в південно-західній частині залягає суббітумінозне вугілля.
Буровугільний басейн Латроб-Валлі (загальні запаси 113 млрдт)
в штаті Вікторія пов’язаний з олігоцен-міоценовими відкладами.
Найбільш великі родовища Яллорн і Моруелл розташовані в долині
річки Латроб.
Уран. За запасами урану А. займає 1-е місце серед промислово розвинених
країн (на 2000 р 754 тис.т., частка в світі 19,4%). За інш. джерелами
Австралія володіє 30% світових запасів дешевої уранової сировини.
В А. відомо 30 великих родовищ уранових руд. Більшість з них розташовані
в районі Аллігейтор-Ріверс (площа 1500 км2). Тут зосереджено 3/4
запасів урану країни і 17% світових запасів. Головні родовища
– Рейнджер, Кунгарра, Джабілука і Набарлек – представлені полігенними
стратиформними покладами настуранових руд у нижньопротерозойських
вуглецевих, хлоритових та ін. сланцях формації Кулпін геосинкліналі
Пайн-Крік. Промислові прожилково-вкраплені руди пов’язані з пошаровими
та січними розломами. Руди характеризуються високою якістю; вміст
U3O8 в середньому 0,2-0,3%, максимальний вміст U3O8 – 2,35% (родовище
Набарлек).
Залізні руди. За розвіданими запасами залізних руд А. займає 2-3-є
місце в світі (разом з Росією, 2000). Більша частина запасів зосереджена
в залізорудному басейні Хамерслі (штат Західна А.), що займає
площу 150 тис. кв.км. У його будові беруть участь слабкометаморфізовані
вулканогенно-осадові породи раннього протерозою. Найбільш поширені
гіпергенні гематитові руди в залізистих кварцитах. Середній вміст
заліза в них варіює в межах 64.2%-67(70)%. Тут розробляються гематит-ґьотитові
руди, пов'язані з нижньопротерозойськими залізистими кварцитами,
в зоні вивітрювання (родовища Маунт-Уейлбек – загальні запаси
1,4 млнт, вміст металу 64%; Маунт-Том-Прайс, Парабурду, Маунт-Ньюмен).
Видобуваються також лімонітові пізолітові руди з вмістом Fe 50-60%
(родов. Роб-Рівер, загальні запаси 3 млрдт). Значні запаси гематит-ґьотитових
руд зосереджені в шт. Південна А. та в районі Пілбара в Західній
Австралії. На о.Кокату розробляються осадові гематитові руди (родов.
Ямлі-Саунд). В шт. Клівленд і Північна територія відомі родовища
гематит-сидеритових осадових руд (родов. Констанс-Рейндж, Ропер-Бар),
на о.Тасманія є магнетитові руди в амфіболітах (Севідж-Рівер).
Марганцеві руди. В кінці ХХ ст. А. займає 5-е місце за підтвердженими
запасами марганцевих руд серед країн світу (після України, Грузії,
Казахстану, Ґабону). За ресурсами марганцю (630 млн т (3% світових)
країна на 3-у місці в світі (після ПАР та України). Основні запаси
марганцю пов'язані з рудами родовища Грут-Айленд що на однойменному
острові в затоці Карпентарія. Руди залягають в середньопротерозойських
теригенних утвореннях на глибині 0-30 м. Рудний пласт середньою
потужністю 3-4 м складений оолітами, пізолітами оксидів марганцю
(криптомелан, піролюзит) в піщано-глинистій масі. Співвідношення
руда:пуста порода коливається від 1 : 1 до 9 : 1. У підошві пласта
зустрічаються залізисті руди. Вміст марганцю 37-52% (середній
41%), заліза – 2-11.5%; кремнезему – 3-13%; фосфору – 0.07-0.09%;
сірки – 0.07-0.08%. Руди легко збагачуються. Розробка родовищ
ведеться відкритим способом. Відомі також дрібні родовища марганцевих
руд (Райпон-Гілл та ін.), пов'язані з верхньопротерозойськими
відкладами.
Боксити. За запасами бокситів А. займає 3-є місце серед країн
Заходу (після Ґвінеї і Бразилії, 1999). Уперше боксити були виявлені
в 1952 на півострові Гов (Північна територія), а у 1955 в Уейпа
(Квінсленд). Боксити латеритного типу залягають на поверхні, потужність
пласта досягає 10 м. Близько 80% всіх запасів бокситів А. зосереджено
в 4 найбільших родовищах на заході країни – Уейпа, Гов, Кейп-Бугенвіль
і Мітчелл. На крайньому південному заході материка в 64 км від
м.Перт розташований великий бокситовий район Дарлінґ.
Родов. Уейпа має загальні запаси 2700 млн т, підтверджені - 1400
млн т, Гов (500 млн т і 370 млн т, відповідно), Дарлінґ-Рейндж
(200 млн т загальних і підтверджених запасів). Всі вони розробляються
без розкривних робіт. Великі родовища бокситів відомі на півострові
Кейп-Бугенвіль, на побережжі затоки Адміралтейства і на плато
Мітчелл на півночі штату Західна Австралія, досить віддалені від
джерел електропостачання і відсутність інфраструктури перешкоджає
їх розробці. За існуючих темпів видобутку Австралія забезпечена
підтвердженими запасами бокситів на 68 років.
Мідь. Запаси руд міді в А. відносно невеликі – біля 2% запасів
промислово розвинених країн Заходу. Середній вміст металу в рудах
біля 2,5%. Основна частка (77%) запасів мідних руд А. зосереджена
в стратиформному родовищі Маунт-Айза в штаті Квінсленд. Крім цього
в А. відомі колчеданні (Маунт-Лайел, Кобар, Кадія), жильні (Ґолден-Ґроу,
Теннант-Крік) і мідно-порфірові родовища (Маунт-Морган). Значні
запаси міді є в рудах мідно-уранового родовища Роксбі-Даунс та
мідистих пісковиках (Маунт-Гансон) в Південній Австралії.
Нікель. А. займає 6-е місце серед промислово розвинених країн
за запасами нікелю (1999 р). У Австралії відкрито 37 сульфідних
мідно-нікелевих родовищ, які утворюють Західно-Австралійську нікеленосну
провінцію. Рудні тіла більшості родовищ мають форму лінз і стовпів.
Середній вміст нікелю становить 2.1%, але в деяких тілах досягає
9.5%, а в бідних рудах, що розробляються не перевищує 0.6%. В
Західній А. сульфідні нікелеві руди пов’язані з інтрузивними і
вулканогенними породами; для них характерні високі концентрації
нікелю – 1,2-4,8% (родов. Камбалда, Агнью та Маунт-Уїндарра).
На сході країни силікатні нікелеві руди пов’язані з корою вивітрювання
(родов. Ґрінвейл, загальні запаси 44 млн т). Велике родовище силікатних
нікелевих руд Уїнджеліна відоме в Західній А. З нікелевими рудами
пов’язані також основні запаси кобальту і металів платинової групи.
Рудний район Марлборо розташований в центральній частині австралійського
штату Квінсленд, в 60 км до північного заходу від м. Рокхемптон.
Укладені в йому ресурси нікеля дуже великі - район може стати
одним з найбільших світових постачальників цього металу. У межах
його території нараховується десять окремих латеритних кобальт-нікелевих
родовищ, приурочених до переривистого ланцюжка виходів серпентинізованих
ультрамафітів, що протягається в півн.-зах. напрямі приблизно
на 65 км. Сумарні виявлені ресурси оцінюються в 210 млн т руди,
що містить в середньому 1.02% нікеля і 0.06% кобальту.
Кобальт. У Австралії підтверджені запаси кобальту в останні роки
ХХ ст. виросли приблизно в 5 раз, а загальні – в півтора рази.
Вмісти кобальту в рудах становлять 0.06-0.09%.
Поліметали. Надра А. багаті поліметалічними рудами, запаси яких
становлять 12-13% запасів промислово розвинених країн Заходу.
Свинцево-цинкові стратиформні родовища пов’язані зі складчастими
докембрійськими відкладами (найбільші родов.: Брокен-Гілл, Маунт-Айза).
Значні, запаси свинцево-цинкових руд виявлені в шт. Північна територія
в докембрійських карбонатних породах платформного чохла на родовищі
Мак-Артур-Рівер (загальні запаси 190 млн т). Менші родовища –
Елура (Новий Південний Уельс) і Ред-Розбері (Тасманія).
Основу мінерально-сировинної бази свинцю і цинку Австралії довгий
час складали великі колчеданно-поліметалічні родовища, приурочені
до докембрійських метаморфічних комплексів: Брокен-Гілл, Маунт-Айза,
Гілтон, МакАртур-Рівер; на сьогодні вони значною мірою відпрацьовані.
У 1990-х рр. ГРР на флангах і глибоких горизонтах відомих родовищ
Каджебат, Блендвейл, МакАртур-Рівер виявлені нові рудні тіла.
Були також відкриті, розвідані і введені в експлуатацію нові родовища
срібно-свинцево-цинкових руд: Сенчері, Кеннінґтон і Джорж-Фішер,
що дозволило з 1998 р. різко збільшити виробництво свинцю і цинку
в концентратах в країні.
За загальними і підтвердженими запасами цинку Австралія займає
в світі 1-е місце (відповідно 64,04 та 38,04 млнт). Основні запаси
цинкових руд країни знаходяться в колчеданно-поліметалічних родовищах,
локалізованих переважно в докембрійських метаморфічних комплексах:
Гілтон, Маунт-Айза, Сенчері в штаті Квінсленд, Брокен-Гілл – в
шт.Новий Південний Уельс, МакАртур-Рівер – в Північної Території.
Велика частина запасів свинцево-цинкових руд родовищ сьогодні
вже відпрацьована, проектних потужностей на початку ХХІ ст. досягають
нові рудники – Кеннінґтон, Сенчері, Капок, Піллара, Елюра та інші.
Срібло. Колчеданно-поліметалічні родовища (Маунт-Айза, Брокен-Гілл,
МакАртур-Рівер Джорж Фішер, Кеннінґтон, Сенчері і ряд більш дрібних)
є в Австралії основними джерелами срібла – в них зосереджено до
91% загальних запасів цього металу, а сумарний видобуток досягає
89% річного видобутку Австралії. Родовища характеризуються великими
(1.5-6 тис. т) запасами срібла, при вмісті його в рудах 50-300
г/т. Забезпеченість країни запасами срібла при сучасному рівні
видобутку становить 26 років.
Вольфрам, молібден, олово, стибій, бісмут, ванадій укладені в
численних крупних родовищах руд на сході країни. Родовища руд
літію, танталу, ніобію, берилію належать до ґранітних комплексів
щитів і виступів фундаменту.
Ресурси вольфраму в країні – 3.2% світових (0,7 млн т). Запаси
скарнового молібден-вольфрамового родовища Кінг-Айленд в Тасманії
становлять 30% загальних запасів вольфраму в А. У молібден-вольфрамових
рудах кварцово-штокверкового родовища Маунт-Малгайн в Західній
А. є також золото, срібло і мідь.
Джерелом ванадію, запаси якого в А. значні, є титаномагнетитові
руди, пов’язані з інтрузіями габро зеленокам’яних поясів щита
Йілгарн.
Стибій. Найбільш великі родовища сурмяних руд – Хілгров (Новий
Південний Уельс), Костерфілд (Вікторія), а також Блу-Спек в Західній
А.
Олово. Запаси олов'яних руд в А. значні; 80% запасів олова міститься
в сульфідно-каситеритових рудах скарнових родовищ Тасманії (Ренісон-Белл,
загальні запаси 12 млнт, вміст Sn 1,2%; Маунт-Клівленд, 1,7 млнт,
Sn 0,79%). Біля 60% підтверджених запасів олова укладено в каситерит-силікатних
рудах родовища Ренісон, розташованого на о.Тасманія. Переважають
січні жили багатих руд каситерит-силікатного типу, з вмістом олова
від 0.7% до 2%. Родовище розробляється підземним способом на горизонтах
530-750 м. Сумарні запаси його оцінюються в 9.4 млн т руди із
вмістом олова 1.5%. На сході Австралії розвідані каситерит-ґрейзенові
(Таронга, Гербертон) і каситерит-кварцові (Еберфойл, Росарден,
Ардлетан) родовища. У Західній Австралії розташоване рідкіснометалічно-пегматитове
родовище Грінбушес із запасами 15 тис. т олова, руди якого містять
0.11-0.15% олова і 0.04 0.06% пентоксиду танталу.
Важкі піски. За запасами важких пісків А. в 1990-х рр. займала
2-е місце серед промислово розвинених країн. Австралія володіє
переважною частиною світових запасів рутилу, циркону і торію.
Вони пов’язані з прибережно-морськими розсипами на східно- і південно-західному
узбережжі між островом Страдброк (Квінсленд) і містом Байрон-Бей
(Новий Південний Уельс) і на побережжі Західної Австралії в Кейпелі.
Найбільші родов. Еніба, Кейпел-Банбері, Саутпорт, Хаммок-Хілл,
Хексем-Томаго і ін. Піски містять мінерали титану (ільменіт, рутил),
цирконію (циркон) і рідкісних земель (монацит). Вміст важких мінералів
різко коливається (від декількох % до 60%). Родов. мінералізованих
пісків басейну Муррей, розташованого в півд.-зах. секторі штату
Новий Південний Уельс, вздовж північного кордону штату Вікторія
і на прилеглих площах штату Південна Австралія, розглядаються
як основне перспективне світове джерело рутилу, ільменіту та циркону.
Основним першочерговим об'єктом залучення до експлуатації в басейні
є родов. Твелв Майл на півночі від Мілд’юра (Nat. Parks J. - 2001.
- 45, № 4. - Р. 17).
Золото. За підтвердженими запасами золота А. в 1999 р займає 6-е
місце в світі (після США, Росії, ПАР, Канади та Індонезії). Гірничим
бюро і Геологічною службою США база запасів золота на кінець ХХ
ст. (1998) оцінювалася так: світові – 72 тис. т, в тому числі
база запасів ПАР – 38 тис. т, США – 6 тис. т, Австралії – в 4.7
тис. т (далі: Канади і Росії – по 3.5 тис. т, Узбекистану – в
3.0 тис. т, Бразилії – в 1.2 тис. т ). Прогнозні ресурси золота
в країні – 2-5 тис.т, що складає 6-у позицію в світі (поряд з
Венесуелою, Ґаною, Канадою, Індонезією, Папуа Новою Ґвінеєю, Перу
і Чилі, де прогнозні ресурси золота теж є в межах по 2-5 тис.т).
Перші позиції займають: ПАР – 60 тис.т, Росія – 25 тис.т, Китай,
Бразилія (7-10 тис. т в кожній) і США (5-7 тис. т).
Найбільш великі золоторудні родовища А.: Калгурлі, Телфер (загальні
запаси руди 3,8 тис.т, вміст Аu 9,6 г/т), Норсмен. Всі вони розташовані
в Західній А. Рудоносними є кварцові жили і зони гідротермальних
змін, пов’язані з верхньоархейськими осадововулканічними товщами
зеленокам’яних поясів. Стариформні кварц-доломітові рудні тіла
родовища Телфер (район Пілбара) залягають в осадових породах верхнього
протерозою. В родовищі Норсмен, крім золото-сульфідних жил, розробляються
пухкі породи кори вивітрювання, що містять до 19 г/т Аu. Золоторудна
мінералізація виявлена також на урановому родовищі Джабілука.
На початку ХХІ ст. австралійська компанія Gindalbie Gold NL на
дільниці Боббі-Мак-Ґі (Bobby McGee) родовища Маунт-Малгайн (Mt
Mulgine) в австралійському штаті Західна Австралія відкрила нову
жильну золоторудну зону, місцями складену багатими рудами. Вміст
золота в перетинах довжиною 1 м досягає 971 г/т, в перетинах довжиною
7 м - 171 г/т. В рядових рудах в перетинах довжиною 4-5 м зміст
золота становить 5.45-8.96 г/т, в перетинах довжиною від 6 до
16 м - 2.31-11.18 г/т. Глибина бурових свердловин не перевищує
50-60 м [Mining Journal. 2003. V.341, P. 8759].
Платиноїди. Прогнозні ресурси МГП Австрарії складають 0,3-1 тис.т.
Виявлені концентрації МПГ пов'язані з нікелевими рудами.
Дорогоцінні і виробні камені. А. має великі ресурси дорогоцінних
та виробних каменів, особливо алмазу, опалу і сапфіру. У 1986
р. почалася експлуатація лампроїтової трубки Аргайл, яка вміщує
біля 500 млн карат алмазів - більше третини всіх розвіданих запасів
світу (крім країн СНД). Видобуток алмазів з цієї трубки у 1997
р. становив 40,2 млн карат. Унікальні родов. благородного опалу,
відкриті в середині 19 ст., знаходяться на півд. сході країни
в шт. Півд. А. (Кубер-Педі, Андамука), Новий Півд. Уельс (Лайтнінґ-Рідж,
Уайт-Кліфс) та Квінсленд (Йовах, Хейрікс). Всі вони пов'язані
з корою хімічного вивітрювання піщано-сланцевих порід крейди і
палеогену. Найбільше родов. опалу – Кубер-Педі; гол. джерело знаменитих
чорних опалів – родов. Лайтнінґ-Рідж. Родов. сапфіру зосереджені
в шт. Квінсленд (Анакі) і в Новому Півд. Уельсі (Інверелл, Глен-Іннес)
і представлені алювіальними розсипами, утвореними за рахунок сапфіроносних
палеоген-неогенових лужних базальтів. Систематично видобувається
також хризопраз, родоніт і нефрит. Хризопраз хорошої якості зустрічається
в нікеленосних корах вивітрювання гіпербазитів (родов. Марлборо
в шт. Квінсленд та ін.), родоніт - в палеозойських кременисто-сланцево-спілітових
товщах (Тамуерт в шт. Новий Півд. Уельс та ін.). У 1970-і рр.
почалося інтенсивне освоєння родов. нефриту в серпентинізованих
мармурах на п-ові Ейр в шт. Півд. А. У 1978 р. в шт. Північна
територія в докембрійських мармурах відкрито перспективне родов.
рубіну. В А. є також родов. алмазів, пов'язані з лампроїтовими
та кімберлітовими трубками (в осн. в Зах. та Півн. А., де за останні
30 років відкрито 180 алмазних трубок, найбільшою з яких є лампроїтова
трубка Аргайл віком 1200 млнр), алмазоносні розсипи (шт. Новий
Півд. Уельс).
Фосфорити. За запасами фосфоритів А. займає 4-е місце серед промислово
розвинених країн. Родовища фосфоритів пов’язані з докембрійськими
осадовими відкладами бас. Джорджина (шт. Квінсленд і Півн. Територія).
Найбільше родов. – Дачесс, загальні запаси якого становлять 1418
млнт., вміст Р2О5 – 18%.
Індустріальна та будівельна сировина. В країні відомі родов. хризотил-азбесту
в шт. Новий Півд. Уельс (родов. Барраба, загальні запаси 34 млнт.,
Шерлок, Асбестос-Пойнт), тальку (Маунт-Сібрук, Трі-Спрінгс, Маунт-Фіттон),
бариту (Орапаріна, Норт-Пол, Кемп-Філд), ґіпсу (в Півд. А.), мусковіту
(Нейпір-Даунс, Їннітарра, Маунт-Пленті), графіту (Коппіо, Кенденап,
Донеллі), піриту (Брукунг, Айрон-Кінг), калійних солей (Мак-Леод),
бентонітових глин (Скон), піску і гравію в прибережно-морських
і алювіальних відкладах.
Історія освоєння природних ресурсів. Найдавніші
свідоцтва обробки каменю належать до епохи верх. палеоліту (35
тис. р. тому). Аж до приходу на континент європейців у 17 ст.
використання мінеральних ресурсів було практично відсутнє. Гірничодобувна
промисловість зароджується в 90-і рр. 18 ст. Її поява пов'язана
з видобутком вугілля поблизу Ньюкасла в Новому Півд. Уельсі. В
40-і рр. 19 ст. відкриті родов. мідних та свинцевих руд, в 50-і
– золота. Останнє призвело до “золотої лихоманки” на континенті
(особливо в шт. Вікторія). У 1851-1865 родовища в штатах Вікторія
і Новий Південний Уельс щорічно в середньому давали 70,8 т золота.
Мідь уперше стали добувати в районі Капанда - Барра в Південній
Австралії в 1840-х роках. В 1860-і рр. Австралія вийшла на 3-є
місце в світі з видобутку мідних руд. Тоді ж починають розроблятися
вугільні та залізорудні родов в Новому Півд. Уельсі. В 1872-73
рр. Австралія стає провідним світовим виробником олова, яке видобували
на Тасманії та в Новому Півд. Уельсі. В останньому з відкриттям
багатих срібних родовищ Брокен-Гілл у 1882 почався “срібний бум”.
В кінці 19-го ст. внаслідок відкриття нових родовищ (Калгурлі,
Кімберлі, Маунт-Морган) знову пожвавлюється золотодобувна промисловість.
Макс. обсяг видобутку золота (56700 кг на рік) припадає на 1903-1904
рр. У 1901-1911 рр. в Австралії видобуто понад 18% тогочасного
світового видобутку золота. Використовуються драги, ціанування.
У 1910-і рр. починається інтенсивний видобуток бурого вугілля
в шт. Вікторія. Для економічного розвитку Австралії і, зокрема,
її гірничої промисловості, особливо велике значення мало створення
єдиного ринку після утворення Австралійського Союзу в 1901; зростання
трудових ресурсів завдяки широкомасштабній імміграції після Другої
світової війни; відкриття в Азії нових ринків збуту для таких
австралійських товарів – залізняку, бокситів, кам'яного вугілля
тощо. З 1950 розвідка корисних копалин розширилася. У 1960-х роках
були зроблені важливі відкриття, особливо на території докембрійського
щита Західної Австралії і в осадових басейнах. У результаті цього
вперше з часів золотої лихоманки 1850-х років стався гігантський
бум в гірничодобувної промисловості. Фінансування цієї кампанії
здійснювалося за рахунок капіталів Японії, США і Великобританії,
а також самої Австралії. Найбільш активна діяльність розвернулася
в Західній Австралії, особливо з видобутку залізняку. У 1980 вісім
з десяти провідних монополій Австралії були пов'язані з видобутком
корисних копалин і використанням природних ресурсів. Перше місце
серед них займала компанія ВНР. У кінці 1998 тільки дві з десяти
провідних монополій були пов'язані з видобутком корисних копалин
і використанням сировини. ВНР займала четверте місце, а Ріо-Тінто
– дев'яте.
Гірнича промисловість А. входить в число 5 найбільших
продуцентів мінеральної сировини в світі. У 1960-2000 рр. видобуток
корисних копалин в Австралії постійно розширювався. В А. високорозвинені
вугільна, залізорудна, марганцево-, золото-, нікеле- та титанодобувна,
бокситова, вольфрамова, міднорудна, олов’яна, свинцево-цинкова,
уранова і гірничохімічна промисловість. Видобувається пірит, тальк,
природні бітуми, азбест, циркон, монацит, бісмут (побічний продукт
переробки свинцевих та мідних руд), тантал, алмази, будівельна
сировина, дорогоцінне та виробне каміння. Австралія є світовим
провідним виробником програмного забезпечення виконання гірничих
робіт. Гірничодобувна промисловість, в якій велика частка належить
іноземному капіталу, дає понад 1/3 всієї промислової продукції
країни і має експортну спрямованість. Більшість прибуткових родовищ
Австралії знаходяться близько до поверхні землі. Австралійська
мінеральна сировина експортується більш ніж в 100 країн світу,
в першу чергу – в країни Азії. Загальна вартість мінеральної продукції
країни у 1994-95 фінансовому році склала 26 млрд 741 млн австралійських
доларів, динаміка позитивна (+4 % річних). Австралія випереджає
інші країни по виробництву бокситів, алмазів, свинцю і циркону.
Вона є найбільшим у світі експортером вугілля, зал. руд, бокситів,
алмазів, свинцю, алмазів та цирконового концентрату. Австралія
посідає 2-е місце у світі за експортом бокситів і урану і 3-є
місце – за експортом золота й алюмінію. В кінці ХХ ст. найбільшою
галуззю добувної промисловості є вугільна, на частку кам'яного
вугілля припадає 10% австралійського експорту, другою в А. за
значенням є алюмінієва підгалузь (боксити, глинозем, алюміній).
Загалом в 1995-1996 добувна промисловість давала 4% ВВП Австралії,
а продукція цієї галузі становила 22% експорту. У 2000 експорт
вугілля склав до 185 млн т, зал. руди до 188 млн т, бокситів до
14 млн т, глинозему до 13 млнт, алюмінію до 2 млн т, міді до 600
тис. свинцю до 500 тис.т, цинку до 640 тис.т.
Мінеральний експорт Австралії у 1999-2000 становив $43.8 млрд,
в 2001-2002 оцінювався бл. $54.6 млрд ($31 млрд – метали і металічні
к.к.), прогноз на 2002-2003 рр. - $59.9 млрд За 1980-2000 рр.
експорт мінералів склав загалом бл. $500 млрд
Нафтогазова промисловість А. пов'язана з відкриттям у 1953 р.
родов. Раф-Рейндж. Видобуток нафти і газу в пром. масштабах в
країні ведеться з 1960 р. (нафтове родов. Муні та ін.). Найбільша
фірма що здійснює розвідку і видобуток нафти і газу в А. в 1990-х
рр - американська монополія "ESSО". Спільно з австралійською
компанією "Broken Hill Proprietary Со. Ltd." ("ВНР")
вона веде видобуток в бас. Гіпсленд та ін. У розробці нафтогазових
родов. беруть участь також компанії "Shell" і "British
Petroleum" ("ВР"). Видобуток нафти в А. в кінці
ХХ ст. становив 30 млн т/рік, в т.ч. майже половина з басейну
Гіпсленд.
У 1995-1996 в Австралії було видобуто майже 30 млрд куб. м газу,
в основному з родовищ району Гіпсленд і шельфу північно-західного
побережжя. Всі столиці штатів і багато які інші міста сполучені
трубопроводами з газовими родовищами. Брісбен отримує газ з родовищ
Сурат; Сідней, Канберра і Аделаїда – з басейну Купер-Ероманга;
Мельбурн – з шельфу Гіпсленда; Перт – з родовищ Донгара-Мандара
і шельфу у північно-західного побережжя; Дарвін – з родовищ басейну
Амадіус. Австралія поступово розширює виробництво зрідженого нафтового
газу. У 1995-1996 було вироблено 3,6 млрд л цього газу.
Вугільна промисловість. За видобутком кам’яного вугілля А. станом
на 2001 р. займає 4-е місце в світі після Китаю, США, та Індії.
Динаміка вуглевидобутку (млнт): 1990 – 159; 1994 – 177; 1998 –
219; 1999 – 227; 2000 – 224; 2001 – 238 [Локер С., 2000, Лондон].
Згідно [Mining Annual Review] у 2002 р. очікувався видобуток вугілля
267,8 млнт. Головний басейн, де добувається високоякісне кам'яне
вугілля, знаходиться поблизу Ньюкасла, Сіднея, Кембла. Кам'яне
вугілля добувається також на стику Нового Південного Уельса і
Квінсленда, в Центральному Квінсленді в басейні Боуен і в Східному
Квінсленді в басейні Блер-Атол. Біля 2/3 видобутку припадає на
Новий Південний Уельс (г.ч. підземним способом), інша частина
на Квінсленд (г.ч. відкритим способом).
Коксівне вугілля добувають з родовищ поблизу Ньюкасла і Вуллонгонга.
Напівбітумінозне вугілля розробляється в районах Іпсуїч і Каллайд
в Квінсленді, Лі-Крік в Південній Австралії і Фінгал в Тасманії.
Найбільше родовище Західної Австралії знаходиться в Коллі в 320
км на південь від Перта. У долині Латроб у Вікторії експлуатують
великі родовища бурого вугілля: три основних пласти там розробляються
відкритим способом.
А. – провідний експортер вугілля у світі: 30% морських перевезень
вугілля припадає на Австралію. Половина експорту вугілля прямує
в Японію, інша частина в країни АТР і ЄС, в основному в Нідерланди
і Великобританію. Експорт вугілля у 2001 р склав $11 млрд, а у
2002 – $13.2 млрд (оцінка). Динаміка експорту австралійського
вугілля: 1960 – понад 1 млнт, середина 1980-х рр. – 70-80 млнт.
(тоді Австралія стала найбільшим експортером вугіллям у світі),
до 2010 р очікується експорт в обсязі бл. 230-240 млнт/рік.
Залізорудна галузь. Австралія – один з провідних світових продуцентів
та експортерів зал. руди. Залізорудна пром-сть Австралії займає
домінуюче положення на ринках країн Азії внаслідок сприятливого
географічного положення, стійкості торгових зв'язків і сталої
репутації за якістю продукції і надійністю постачання. Руди всіх
родовищ Австралії розробляються відкритим способом і не збагачуються.
Видобуток Fe-руд в Австралії складав (млнт): 2000 р – 176,3; 2001
р – 180,5; 2002 – 184. Позитивна динаміка забезпечується г.ч.
двома провідними виробниками – BHP Billiton і Rio Tinto. BHP Billiton
виробляє бл. 60-65 млнт. зал. руди щорічно (г.ч. в регіоні Pilbara).
До 2005 р планується збільшити видобуток компанії до 90 млнт.
Hamersley Iron – дочірня компанія Rio Tinto (шість рудників в
Pilbara) видобула в 2001 р бл. 69 млнт.
Залізняк є однією з основних статей експорту Австралії за останні
30 років. Руда звичайно доставляється і складується в штабеля
на узбережжі, які потім завантажуються на кораблі. Експорт Fe-руд
з Австралії склав: у 2000 р. – 165,2 млнт, 2001 р. – 164,4 в млн
т, 2002 – 163 млнт ($5.5 млрд). [Mining J. - 2002. - 339, № 8693.
- Р. 25-27). Прогнозують, що до 2007 р експорт зросте до 191 млнт
(на 17%). Австралія зміцнює своє положення на ринках залізорудної
сировини Південно-Східної Азії. Цьому насамперед сприяють висока
якість руд, сприятливі умови доставки і стійкі зв'язки зі споживачами.
Практично всі країни Півд.-Сх. Азії з розвиненою сталеливарною
промисловістю забезпечуються рудами з Австралії.
Більшість Fe-рудників, багато з яких найбільші в світі, зосереджені
в Західній Австралії (Pilbara region). Залізорудні підприємства
Австралії характеризуються високим рівнем технічного оснащення
і технологічністю. Залізні руди всіх родовищ основного залізорудного
басейну Хамерслі розробляються відкритим способом і не вимагають
збагачення, що дозволяє підтримувати високу рентабельність залізорудного
виробництва і зберігати стабільний ринок збуту. Провідна австралійська
гірничодобувна компанія BHP Ltd, діє тут спільно з південнокорейською
сталеливарною компанією Pohang Iron & Steel Co.Ltd. (Posco).
Компанія Meekatharra Minerals підготувала комплекс залізорудних
гірничо-металургійних підприємств SASE в штаті Півд. Австралія.
Проектна потужність чавуноливарного з-ду комплексу 2,5 млн т/рік.
Ресурси вугілля в регіоні комплексу 15095 млн т, в т.ч. запаси
3795 млн т., ресурси руди - 1000 млн т з вмістом Fe 31-41%. Введення
комплексу в експлуатацію - 2002 р.
Велика австралійська гірничодобувна компанія Hamersley Iron на
початку 1999 р. ввела в експлуатацію новий рудник Яндікугіна в
70 км на захід від родовища Ньюмен. Запаси гематитової руди рудника
оцінюються в 310 млнт при середньому вмісті заліза 58.5%. Виробничі
потужності рудника 15-20 млн т/рік. Внаслідок проведених заходів
щодо розширення виробничих потужностей діючих рудників і завдяки
освоєнню нових родовищ компанія може зайняти провідне місце в
країні з видобутку руд і вийти на обсяг експортного постачання
товарного залізняку в 70 млн т.
Компанія Robe River Iron Associates приступила до експлуатації
родовища Уест-Анджелес. Розробка його буде проводитися на двох
ділянках з сумарними ресурсами руди в 1 млрд т і підтвердженими
запасами 440 млн т. Вміст заліза в рудах тут перевищує 62%. Планується
добувати 20 млн т сирого залізняку на рік. Забезпеченість запасами
руди становить 25 років. Початок відробки родов. - 2002-2003 рр.,
потужність зростатиме від 7 млн т/рік до 20 млн т у 2010 р.
У незначних масштабах (до 3 млн т на рік) виробництвом товарного
залізняку в Західній Австралії займаються австралійська компанія
Portman Mining Ltd та китайська Anshan Iron and Steel. Вони розробляють
родов. Кульяноббінґ і Кокату-Айленд.
Існує проект розширення залізодобувної компанії HIsmelt - СП Rio
Tinto (60% HIsmelt Corp.), US steelmaker Nucor Corp (25%), Mitsubishi
Corp (10%) і китайської компанії Shougang Corp (5%).
Видобуток марганцевої руди в А. здійснюється відкритим способом,
набагато перевищує потреби країни, і більша частина всієї продукції
експортується. Весь марганець поступає з острова Грут-Айленд в
затоці Карпентарія.
Нікель. Австралія стала головним світовим виробником нікелю після
того, як цей метал був виявлений у 1966 в Камбалді, на південь
від золотоносного району Калгурлі в Західній Австралії. У 1991
було видобуто 65,4 тис. т нікелю, у 2001 р – 194 тис.т, 2002 (оцінка)
– 203 тис. т. Найважливішою подією кінця ХХ ст. в нікелевій промисловості
світу стало освоєння трьох австралійських родовищ оксидно-силікатних
(латеритних) кобальт-нікелевих руд: Муррін-Муррін, Кіс і Булонґ
та відпрацювання на базі цих родовищ модифікованої технології
автоклавного сірчанокислого вилуговування під високим тиском (HPAL).
На початок 2000 р. продовжувалося освоєння техніки і технології
переробки латеритних Ni-руд кислотним вилуговуванням під тиском
на трьох нових підприємствах. На підприємстві Murrin-Murrin компанії
Anaconda Nickel виробництво Ni становило 45 тис. т/рік. У перспективі
планується збільшення продуктивності підприємства до 100 тис.
т Ni на рік. Компанія Centaur в 2000 р. планує виведення свого
підприємства Cawse на проектну продуктивність 10 тис. т Ni і 2,5
тис. т Cu на рік. На підприємстві Bulong компанії Preston Resources
планове виробництво в 2000 р. 8 тис. т Ni і 700 т Cu при проектній
продуктивності 9 тис. т Ni на рік. Компанія WMC планує в 2000
р. збільшення виробництва Ni до 100-110 тис. т при 78 тис. т за
1999 р [Mining J. - 2000. - 334, 8568].
Прогнозують, що освоєння латеритних кобальт-нікелевих родовищ
до 2005-2006 рр. призведе до збільшення виробництва первинного
(головним чином, рафінованого) нікелю в Австралії на 430 тис.
т.
Поліметали. Австралія – основний світовий виробник цинку і свинцю,
а також значний виробник срібла. У 2001 і 2002 рр продукування
свинцю за даними ABARE склало 726 000 т (725 000 т), цинку – 1.5
млнт (1.483 млнт), первинного срібла – 1.96 млн унцій (2.02 млн
унцій). Головні виробничі центри включають Pillara на півночі
Зах. Австралії, МакАртур-Рівер (McArthur River) на Північній Території,
Маунт-Айза (Mt Isa), Кеннінґтон (Cannington) і Сенчурі (Century)
в Квінсленді (Queensland), Брокен-Гілл (Broken Hill) в Новому
Південному Уельсі і на західному побережжі Taсманії. Найважливіший
район видобутку цих металів – Маунт-Айза–Клонкаррі в західному
Квінсленді, звідти руда надходить на збагачувальні підприємства
в Маунт-Айзі і Таунсвіллі. Більш старі, але все ще значні райони
видобутку цих металів – Зіан-Дандас в Тасманії (з 1882) і Брокен-Гілл
на заході Нового Південного Уельсу (з 1883). У перерахунку на
метал в 1995-1996 було видобуто 774 тис. т свинцевої руди. У тому
ж році було видобуто 1,3 млн т цинку.
З випуску свинцю в концентратах Австралія на початку ХХІ ст. займає
перше, а цинку – друге (після Китаю) місце в світі. У країні виробляється
бл. 23% свинцю від світового і 16% – цинку (табл. 2).
| Продукт |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
2000 |
| Свинець |
475 |
490 |
583 |
681 |
700 |
| Цинк |
1008 |
972 |
1013 |
1122 |
1420 |
Родов. Сенчурі (шт. Квінсленд) має два рудоносних горизонти сер.
потужністю по 13 м кожний на глибині 100-200 м. Рудне тіло верхнього
горизонту має високий вміст Zn, Pb, Ag, нижнього - Zn. Виявлені
ресурси родов. Сенчурі - 102 млн т поліметалічних руд з сер. вмістом
12.2% Zn, 1.7% Pb і 45 г/т Ag. Розробку веде концерн Pasminco
Ltd. Перші 10 тис. т цинкового к-ту отримані в грудні 1999 р.
У 2001 р. - 880 тис. т цинкового і 70 тис. т свинцевого к-тів.
У Zn-концентратах вміст Zn в сер. 57.5%, Pb - 2.1%, Cu - 0.33%,
Ag - 200 г/т, в Pb-концентраті - Pb - 55%, Zn - 7.2%, Cu - 0.01%,
Ag - 250 г/т.
Родов. Джорж-Фішер (в 22 км від Маунт-Айза) колчеданно-поліметалічного
типу. Належить компанії MIM Holdings Ltd. Має 11 рудних пластових
тіл. Ресурси - 108 млн т руди із вмістом Zn - 11.1%, Pb - 5.4%,
Ag - 93 г/т. Підтверджені запаси двох детально розвіданих рудних
тіл - 24 млн т руди із вмістом Zn - 9.1%, Pb - 5.6%, Ag - 128
г/т. Експлуатація родов. почата в 2000 р. Продуктивність рудника
Джорж-Фішер становить 170 тис. т Zn i 100 тис. т Pb та 155.5 т
Ag в концентратах на рік.
Срібло видобувають в основному як побічний продукт при видобутку
свинцю і цинку. У 1991 було вироблено 1180 т срібла. Понад 95%
видобутку дають колчеданно-поліметалічні родовища Маунт-Айза,
Брокен-Гілл, МакАртур-Рівер і інш. Починаючи з 1997 р. в Австралії
відмічене значне зростання виробництва срібла, що пов'язано з
початком експлуатації трьох великих срібно-свинцево-цинкових родовищ:
Кеннінґтон, Сенчурі і Джорж-Фішер в штаті Квінсленд. Введення
в експлуатацію цих комплексних родовищ дозволили Австралії збільшити
видобуток срібла з 1020 т в 1996 р до 2060 т в 2000 р і вивели
країну на 3-є місце в світі (після Мексики і Перу) за цим показником.
Мідь. Найважливішим центром видобутку міді є р-н Район Маунт-Айза–Брокен-Гілл–Клонкаррі.
У 1991 в Австралії було вироблено 1,3 млн т міді в перерахунку
на мідний концентрат. За оцінкою Геологічної служби США в 2000
р. (в дужках дані за 1999 р.) в Австралії видобуто 735(735) тис.
т Cu в руді (4-е місце після Чилі, США та Індонезії), в світі
видобуто 13,082(12,6) млнт.
За даними ABARE в 2001 і 2002 видобуток міді склав 895 і 878 тис.
т. Рафіноване виробництво зросло: 518 і 595 тис. т. Найбільший
мідний рудник Австралії – WMC’s Olympic Dam в Півдній Австралії.
Олімпік Дам (Olympic Dam) – головний виробник урану (4,380 т),
продуцент золота і срібла (113 412 унцій і 912 859 унцій відповідно)
– у 2001 виробив 200 523 т міді. Динаміка видобутку позитивна.
У 2000 р. в складі міднодобувного комплексу Маунт-Айза був офіційно
відкритий новий підземний рудник Інтерпрайз (Enterprise), який
призначений для заміни вибуваючих до 2004 р. потужностей основного
рудника цього комплексу. Введення нового підрозділу забезпечує
продовження експлуатації комплексу Маунт-Айза ще на 20 років.
Рудник розташований нижче існуючих гірничих виробок і досягає
глибини 1800 м. Він призначений для відробляння рудних тіл 3000
і 3500 з високим вмістом міді (до 4%). Рудник стане найглибшим
в Австралії і буде видобувати протягом десяти років 3.5 млн т
руди щорічно.
За даними International Copper Study Group (ICSG) на межі ХХ-ХХІ
ст. в Австралії намічаються до пуску нові мідні рудники Ріджуей
та Гілл, а також мідеплавильні і рафінувальні заводи Олімпік-Дам-Ікспаншен
і Кембла.
У рамках розширення мідно-уранового комплексу “Олімпік-Дам”, що
належить компанії Western Mining Corp. (WMC), в Австралії побудований
новий міделиварний завод, який дозволив збільшити потужність комплексу
по випуску міді з 85 до 200 тис. т. Завод вартістю 1.6 млн дол.
став до ладу у 1999 р. Виробництво міді на комплексі “Олімпік-Дам”
у 1999 р. становило 138.3 тис. т, в 2000 р. - 200.4 тис. т.
Австралія активно застосовує для добування міді технологію “рідинна
екстракція – електроліз”. У 1999 р. нараховувалося сім установок
SX-EW (Маунт-Гордон/Ганпоудер і Маунт-Катберт в штаті Квінсленд;
Ніфті і Гілл в штаті Західна Австралія, Олімпік-Дам в штаті Південна
Австралія, Джіріламбоне в штаті Новий Південний Уельс, Пірі/Росбері
в Тасманії. Всі установки мають невеликі виробничі потужності.
Існує проект будівництва рудника Уайт-Рейндж, де мідь будуть також
вилучати із застосуванням технології SX-EW.
Золото. В кінці ХХ ст. золото добували в багатьох районах країни,
але переважно в Західній Австралії. Усього в 1995-1996 було видобуто
264 т золота, причому 78% – в Західній Австралії, де виділяється
найбагатше родовище Калгурлі. У 1997 р видобуто 314 т золота,
1998 – 312 т, 1999 – 301 т, 2000 – 295 т, 2001 – 281 т. Скорочення
видобутку зумовлене погашенням ряду старих підприємств, ліквідацією
компанії Australian Resources і зниженням виробництва на ряді
підприємств через технологічні ускладнення [World Gold (Gr. Brit.).
- 2000. - 3, 3. - Р. 8-9].
Найбільші золотодобувні підприємства Австралії станом на 1998
за даними World Gold (Gr. Brit.): KCGM компаній Homestake і Normandy;
Granny Smith компаній Placer Dome і Delta; St Ives компанії WMC;
Jundee компанії Great Central; Telfer компанії Newcrest Mining;
Mt Leyshon компанії Normandy; Kanowna Belle компаній Delta і North;
Plutonic компанії Homestake; Bronzewing компанії Great Central;
Boddington компаній Normandy(Acacia)Newcrest; Tarmoola компанії
Pacmin Mining; Paddington компанії Goldfields; Tanami компанії
Normandy; Big Bell Consol компанії Normandy; Sundise Dam компанії
Acacia; Kidston компанії Placer Dome; Agnew компанії WMC; Pine
Creek компанії Acacia; Chalice компанії Resolute; Tanami компанії
Acacia.
Підготовлене до розробки (2002) Au-родовище Телфер (компанія Newcrest
Mining Ltd.). Підтверджені запаси категорії measured (measured
resources - відповідно С1) складають 170 млн т руди із вмістом
Au 1.3 г/т або 221 т золота (вміст міді - 0.17%) і запаси категорії
indicated (indicated resources - С2) - 250 млн т руди із вмістом
Au 1.8 г/т або 450 т золота (вміст міді - 0.2%). Загальні запаси
золота 671 т. Ресурси по категорії inferred resources (Р1) - 110
млн т із вмістом Au 1.2 г/т або 132 т золота (вміст міді - 0.15%).
Проект передбачає 25-тирічне відпрацювання родовища з отриманням
572 т золота і 640 тис. т міді. В перші 10 років відробка руд
буде вестися кар'єром з продуктивністю 14 млн т руди на рік, а
потім 15 років - підземним способом з щорічним видобутком бл.
3.6 млн т руди [Mining Journal. 2002. V.339, № 8709].
При дорозвідці на діючих гірничорудних підприємствах Західної
Австралії, проведеній на межі ХХ-ХХІ ст. встановлено, що на верхніх
горизонтах родовища Боддінгтон, які можна відпрацьовувати глибокими
кар'єрами, навіть в умовах низьких цін на золото можна рентабельно
вилучити ще не менше 200 т золота.
Уран. Розробка уранових родовищ Набарлек поблизу Джабіру на Північній
території почалася в 1979, а родовища Олімпік-Дам в Південній
Австралії в 1988. У 1995-1996 в першому районі було видобуто 3,2
тис. т, а у другому - 1,85 тис. т. У 1996 уряд А., який в 1980-90
рр. обмежував видобуток урану, підтримав відкриття рудника Джабілука
на Північній території, планується експлуатація родовища Беверлі
в Південній Австралії.
На межі ХХ-ХХІ ст. Австралія займає 2-е місце в світі (після Канади)
з виробництва природного урану – 6445 т у 1999 р. Виробництво
урану в Австралії у 2002 р. становило 6908 т (дані World Nuclear
Association). До 2015 р. прогнозується значний ріст виробництва
урану – разом з Канадою до 25000 т. Видобуток урану в кінці ХХ
ст. здійснюється на шахтах “Ренджер” і “Набарлек” в Північній
території і з шахти “Олімпік-Дам” в Південній Австралії. Остання
проводить комбінований видобуток міді, урану і золота. Видобуток
урану на шахті складає біля 1,5 тис. т.
Тантал. Австралійська компанія Sons of Gwalia (Перт) володіє 75%
розвіданих світових запасів танталових руд і забезпечує ~30% світової
потреби в цьому металі. Вона виробляє 725,7 т концентрату Ta[2]О[5]
на рік, що містить 30-40% Ta[2]О[5]. Компанії належать 2 рудники.
Рудник Greenbushes розробляють відкритим способом. Його запаси
оцінюють в 44 тис. т Ta[2]О[5]. Рудник Wodgina розробляють підземним
способом. Його запаси оцінюють в 27,4 тис. т Ta[2]О[5]. На першому
родовищі одержують 30%-ний концентрат, на другому - 17%-ний (по
Ta[2]О[5]), який відправляють в Перт, де його дозбагачують до
40%-ного. На першому руднику планують розширити видобуток до 2004
р. до 1130-1360 т/рік. Інший виробник Ta в Австралії - Australiasian
Gold починає розробку родовища Dalgaranga і веде розвідку на родовищі
Mt Deans. Буріння показало наявність на глибині 60 метрів рудного
тіла в 9,1 млн т, що містить 1950 т Ta[2]О[5] (за даними Metal
Bull. Mon. - 2002. - Apr. - Р. 54-55).
Видобуток фірмою Sons of Gwalia танталових руд на родовищі Грінбушес
(Greenbushes) у 2003 р. скоротився до 339 т проти 498 т в 2002
р, що викликано ситуацією на танталовому ринку. Другий рудник
компанії - Уоджіна (Wodgina) виробляє біля 670 т/рік танталових
концентратів низького сорту (із вмістом пентоксиду танталу 17%).
Загальне виробництво танталових концентратів на двох рудниках
зберігається на рівні 990-1040 т/рік. Поліпшення ситуації очікується
у 2004 р. [Metal Bulletin. 2002].
Важкі піски. У 1995-1996 рр. в А. було видобуто 2,5 млн т важких
пісків, що містять рутил, циркон і торій.
Титан. Австралія є головний світовий виробник титану, який видобувають
у Зах. Австралії. У 2001/2002 за даними ABARE було одержано 1.98
(оцінка) млн т (2.092 млн т – у 00/01) ільменітового концентрату,
32 000 т (34 000 т) концентрату лейкоксену, 206 000 т (209 000
т) концентрату рутилу, 687 000 т (650 000 т) синтетичного рутилу
і 185 000 т (181 000 т) пігменту діоксиду титану. Прогнозується
збільшення видобутку по кожному з цих продуктів всередині 2002/03
до 10%. Головні області видобутку – Середній Захід (Mid-West)
і Південний Захід (South-West). Головні компанії-продуценти: Iluka
Resources, Cable Sands, Doral Mineral Industries, Ticor and US
multinational Kerr McGee (Mining Annual Review 2002).
Вольфрам. Австралія в минулому була основним світовим постачальником
вольфраму, і досі значна частина його видобутку йде на експорт.
Вольфрамові рудники знаходяться на північному сході Тасманії і
на острові Кінг.
Боксит, глинозем і алюміній. За видобутком бокситів (понад 40
млн т, що становить майже 40% світового видобутку) Австралія в
кінці ХХ ст. перевершувала всі країни світу. Частка в світовому
виробництві глинозему становить бл. 37% (11 млн т). Велика частина
сировини продається за кордон. Основні видобувні регіони - Квінсленд,
Західна Австралія і Північна територія. У 1995-1996 було видобуто
50,7 млн т бокситів. Частина бокситів йде на виробництво глинозему,
а інша частина переробляється в алюміній. Боксити з родовища Вейпа
направляють в Гладстон, де виробляють глинозем. Такі ж збагачувальні
підприємства діють в Гов (Північна територія); Куінані і Пінджаррі
(Західна Австралія) і Белл-Беє (Тасманія). У 1995-1996 в Австралії
виробництво глинозему становило 13,3 млн т, більша його частина
експортується. У той же час на підприємствах Австралії шляхом
електролізу було вироблено 1,3 млн т алюмінію. За 1997-1998 звітний
рік загальний видобуток бокситів в Австралії становив 45 млн т,
виробництво глинозему 13,5 і виплавка первинного Al 1,6 млн т.
Загальний експорт продукції алюмін. пром-сті становив 5,99 млн
австрал. дол. в порівнянні з 4,87 млн австрал. дол. за 1996-1997
р. Основний видобуток бокситів проводився на площі Дарлінґ Ренджіс
на південь від Перта в штаті Західна Австралія. Компанія Alcoa
збільшує загальну продуктивність своїх глиноземних підприємств
до 2,2 млн т/рік. У перспективі передбачається збільшення загального
обсягу виробництва до 3,3 млн т/рік. Компанія Worsley планувала
до 2000-2001 р. збільшення виробничих потужностей по глинозему
від 1,75 до 3,10 млн т/рік.
У 2002 році за даними ABARE видобуто 54 млн т бокситу (у 2001
– та ж кількість), вироблено 16.45 млнт. глинозему (2001 - 16.1
млн т), і 1.82 млн т первинного алюмінію (1.79 млн т). [Mining
Annual Review 2002].
Магній. Австралія два великі магнієві проекти – Stanwell і SAMAG.
Перше виробництво – 9 000 т/рік (відкриється в 2004), друге –
45,000 т/рік.
Олово. Австралія має два основні олов'яні рудники і ряд інших
що виробляють метал, як побічний продукт. Повний видобуток за
2001/02 – 9 640 т, 2000/2001 – 10 016 т. Переважна кількість олова
Австралії видобувається на підземному руднику Renison Bell в Тасманії.
Алмази. Після відкриття родовищ алмазів на північному сході Західної
Австралії в 1979 Австралія стала їх головним виробником. Видобуток
алмазів на руднику Аргайл почався в 1983, і на межі ХХ-ХХІ ст.
він вважається одним з найбільших в світі. Більша частина алмазів
має промислове значення. У 1995-1996 Австралія експортувала майже
7200 кг алмазів. Компанія Rio Tinto - єдиний виробник алмазів
в Австралії - істотно збільшила видобуток в 2002 р. - до 33.6
млн кар., що на 29% більше результату 2001 р. Це сталося внаслідок
відробляння на родовищі Аргайл, яке дає 96% видобутку, багатих
на алмази лампроїтів. Алмази в Автралії добуваються Rio Tinto
також з алювіального розсипу біля трубки Аргайл (1.32 млн кар.)
і невеликих кімберлітових трубок на родовищі Мерлін (117 тис.
кар.). Крім того, в кінці 2002 р. компанія Kimberly почала видобуток
на родовищі Еллендейл, продуктивність якого поки складає біля
10 тис. кар./міс [Rapaport TradeWire].
Платина. Видобуток платиноїдів у Австралії знаходиться в зародку.
На початку ХХІ ст. готується до відкриття перший рудник на континенті
з видобутку МПГ (проект Panton на північ від Halls Creek). Ресурс
МПГ-вмісних руд Panton-PGM оцінений в 64 млнт, вміст в них МПГ
- 1.7 г/т, ресурс золотовмісних руд 10.4 млнт, вміст 5.8 г/т PGM+Au.
Опал і сапфір. В А. добувається значна кількість опалу і сапфірів.
На родовищах Кубер-Педі, Андамука і Мінтабе в Південній Австралії
добувається більша частина дорогоцінного опалу в світі. Сапфіри
добувають поблизу Глен-Іннеса та Інверелла в Новому Південному
Уельсі і в Анакі в Квінсленді.
Сіль в А. видобувають шляхом випаровування морської води, а також
вод солоних озер. Чотири великих установки такого роду, що знаходяться
в Західній Австралії (Дампір, озеро Лауд, Гедленд і затока Шарк),
дають майже 80% солі, що виробляються в країні. Більша частина
її експортується в Японію, де використовується в хімічній промисловості.
Для внутрішнього ринку сіль виготовляється на невеликих підприємствах,
розташованих переважно в Південній Австралії, Вікторії і Квінсленді.
Каолін. За період з 1939 по 1997 рр. Західна Австралія (осн. р-н
видобутку) видобула 60,6 тис. т каоліну. Підприємство Greenbushes
почало давати продукцію в 1984 р. і до грудня 1997 р. виробило
45 тис. т каоліну, який використовується г.ч. для виробництва
кераміки. Вогнетривкої глини різних сортів до 1997 р. було видобуто
5,7 млн т, з якої виготували цеглини, плитки і труби. Загальні
запаси каоліну в Західній Австралії оцінені в 300 млн т, з яких
лише 50 млн т високої якості [Miner. Resour. Bull. / Geol. Surv.
West. Austral. - 1999. - № 19. - Р. 1-139].
Австралійська організація експортного маркетингу Austmine об'єднує
понад 100 компаній гірничого машинобудування, обсяг експорту яких
за 1998 р. становив 1 млрд австралійських дол. із збільшенням,
що планується в 2005 р. до 3 млрд австралійських дол.
Дослідження. Підготовка кадрів. Друк. Геол. дослідження
в А. проводять геол. служби: Тасманійська (Tasmanian Geological
Survey), створена у 1860 в Гобарті; Квінсленду (Geological Survey
оf Queensland) - в 1868 в Брісбені; Нового Півд. Уельсу (Geological
Survey of New South Wales) – в 1874 в Сіднеї; Зах. Австралійська
(Geological Survey Western Australia) – в 1896 в Перті, а також
Півд. Австралійська. Департамент гірничої промисловості (South
Australian Department of Mines and Geological Survey) створений
в 1892 в Іствуді. Провідна науково-дослідна установа гірничо-геологічного
профілю – Австралійська геологічна служба (AGSO) – колишнє Бюро
мінеральних ресурсів, геології і геофізики (Bureau of Mineral
Resources, Geology and Geophysics) утворене у 1946 в Канберрі.
Наукові дослідження провадяться також лабораторіями вугільної
промисловості (Australian Coal Industry Research Laboratories),
гірничою науково-дослідною лабораторією (Mining Research Laboratory),
яка входить до Організації наукових і промислових досліджень (Commonwealth
Scientific and Industrial Research Organization - CSIRO). CSIRO
утворена в 1949 р. в Сіднеї, в її складі бл. 7000 працівників,
70 відділень в різних містах А. Бюджет CSIRO у 1995-96 рр. складав
660 млн австралійських $. Дослідження виконують також Австралійська
асоціація вивчення промислових мінералів (AMIRA), Бюро мінеральних
ресурсів (BRS), яке має банк даних на 47000 мінеральних проявів
у країні та ресурси 1500 родовищ А. Науково-дослідні лабораторії
належать також великим гірничо-промисловим компаніям. Гірничо-геологічні
кадри готують в 17 університетах усіх штатів країни. Найбільш
відомі з них – університет Нового Півд. Уельсу, Макуорі (Сідней),
Монаш (Мельбурн), університет Зах. А. та ін.
Основні періодичні видання в області геології і гірничої справи:
“Australian Gas Journal” (з 1936), “Australian Mineral Industry”
(з 1948), “Australian Mining” (з 1908), “Oil and Gas Australasia”
(з 1954), “The Coal Miner” (з 1950), “Quarry, Mine and Pit” (з
1962), “Queesland Government Mining Journal” (з 1900), “Proceedings
of the Australian Insitute of Mining and Metallurgy” (з 1893),
“Australian Mineral Industry Annual Review” (з 1948), а також
щорічні збірники результатів наукових досліджень кожної геологічної
служби країни.
Контактна інформація: Australia. Australian Geological
Survey Organization (AGSO) G.P.O. Box 378, Canberra City ACT 2601;
Phone: +61-2-6249-9111; E-mail: (see AGSO web page); http://www.agso.gov.au/
CSIRO Energy Technology; PO Box 136, North Ryde NSW 1670, Phone:
+61-2-9490-8666; Fax: +61-2-9490-8909; http://www.det.csiro.au/
CSIRO Exploration & Mining, Private Bag PO, Wembley WA 6014,
Phone: +61-8-9333-6200; Fax: +61-8-9387-8642; http://www.dem.csiro.au/
CSIRO Land and Water; Private Bag No.2, Glen Osmond SA 5064; Phone:
+61-8-8303-8400; Fax: +61-8-8303-8590; E-mail: enquiries@adl.clw.csiro.au
; http://www.clw.csiro.au/ CSIRO Minerals; Box 312, Clayton South
VIC 3169; Phone: +61-3-9545-8500; Fax: +61-3-9562-8919; http://www.minerals.csiro.au/
CSIRO Petroleum Resources; PO Box 3000, Glen Waverley VIC 3150;
Phone: +61-3-9259-6800; Fax: +61-3-9259-6900; http://www.dpr.csiro.au/
Seismology Research Centre Royal Melbourne Institute of Technology
(RMIT); Plenty Road, Bundoora Victoria 3083; Phone: +61-3-468-2468;
Fax: +61-3-467-6184; E-mail: gary@rmit.edu.au
Див. також Geoscience Australia (Тhe national agency for geoscience
research and information. Department of Industry, Tourism and
Resources) http://www.ga.gov.au/about/index.jsp
Адміністрування - Микола Владзімірський
