МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ ТА ДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
КРАЇН СВІТУ:
ПОЛЬЩА

ПОЛЬЩА (Poland), Республіка Польща – держава у в Центр. Європі. На півночі омивається водами Балтійського моря, на північному сході межує з Росією (Калінінградською областю) і Литвою, на сході – з Білорусією і Україною, на півдні – з Чехією і Словаччиною, на заході – з Німеччиною. Пл. 312,7 тис. км2. Нас. 38,7 млн. чол. (2001). Столиця – Варшава. Офіц. мова – польська. Грошова одиниця – злотий. П. – член ООН, НАТО, ЄС та ін.
У 1947-1989 - Польська Народна Республіка. Відповідно до угод між СРСР, США і Великобританії в Ялті і Потсдамі Польща передала Радянському Союзу 177 847 кв. км своєї довоєнної території (історичні українські землі, але без Холмщини, Підляшшя тощо). Замість того вона отримала від Німеччини більшу частину Східної Прусії, частину землі Бранденбурґ, а також Помор'я і Сілезію - всього 100,9 тис. кв. км.

Загальна характеристика господарства. П. – індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: машинобудування, металургійна, гірнича (вугільна, сірчана та ін.), хімічна, кораблебудування, харчова, текстильна та легка промисловість. Транспорт: залізничний, автомобільний, морський, трубопровідний, повітряний. Гол. морські порти – Щецин, Свіноуйсьце, Гданськ, Гдиня. У 1997 було перевезено 386 млн. т вантажів, з них залізницями 224 млн., автомобільним транспортом - 96 млн., трубопровідним - 34 млн., морським - 24 млн., річковим - 8 млн. т.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 149,8 млрд. Темп зростання ВВП – 4,8%. ВВП на душу населення – $3877. Прямі закордонні інвестиції – $ 3,9 млрд. Імпорт (нафта і нафтопродукти, прокат чорних металів і сталь, залізняк, металообробні станки, пшениця, бавовна) – $ 34,3 млрд. (г.ч. Німеччина – 19,0%; Італія – 7,9%; Франція – 6,5%; Росія – 5,4%; Великобританія – 4,7%). Експорт (палива, сировина і напівфабрикати, станки і машини, промислове і транспортне обладнання, одяг і господарські товари) – $ 28,6% млрд. (г.ч. Німеччина – 36,0%; Італія – 5,8%; Росія – 5,6%; Нідерланди – 4,7%; Франція – 4,6% ).
Внаслідок Другої світової війни Польща втратила майже 40% національних надбань понад 6 млн. чол. населення. З кінця 1940-х до кінця 1980-х років польська економіка була організована за радянською моделлю, що характеризується централізованим плануванням і державною власністю на засоби виробництва. Економічне зростання в перші після Другої світової війни роки, незважаючи на значне виснаження ресурсів, відбувалося прискореними темпами. У 1960-х роках щорічний приріст національного прибутку становив 6,2%, на початку 1970-х - 8,1%. Уряд обмежував індивідуальне споживання, щоб підтримати високий рівень капіталовкладень. На відміну від Радянського Союзу та інших країн Східної Європи, в Польщі не було проведено загальної колективізації. Сільське господарство було основним джерелом засобів для існування для 35% населення. Поступово зросло значення обробної і добувної промисловості, і в кінці 1970-х років на ці галузі припадало 50% національного прибутку країни і 1/3 всіх робочих місць.
Після 1978, особливо в 1980-1981, економічна і соціально-політична криза викликала різкий спад виробництва. Середньорічне його зниження в 1978-1981 становило 6,5%. У 1980-х роках наступив застій, а в 1990 ВВП різко скоротився (на 11,6%) за рахунок спаду випуску промислової продукції на 22%. У всіх інших секторах економіки в 1990 відбулося зменшення обсягу виробництва - від 14,5% в будівництві до 0,4% в сфері послуг. У 1991 ВВП скоротився на 7,4%. У лютому 1992 обсяг промислового виробництва знизився на 41% в порівнянні з його середнім обсягом в 1989.
У 1980-х роках уряд послабив контроль за діяльністю підприємств. Л.Бальцерович розробив стратегію економічних реформ, що складалася з двох етапів. Протягом першого етапу, реалізованого восени 1989, уряд встановив контроль над бюджетом і скорегував деякі диспропорції в цінах, створив систему дотацій по безробіттю і розробив юридичну основу процедури банкрутства. Державний сектор (включаючи кооперативи) в 1989 охоплював 90% виробництва і 85% капіталовкладень. За планом Бальцеровича приватизація здійснювалася шляхом прискореного акціонування державного сектора і продажу підприємств. Другий етап почався 1 січня 1990 і включав різке скорочення дефіциту бюджету, реформу податкової системи, обмеження монетарного курсу, лібералізацію більшості цін, девальвацію злотих і різке скорочення темпів індексації заробітної плати. Згідно із законом про приватизацію, прийнятим літом 1990, були створені центральне агентство, що керувало процесом приватизації, і міністерство у справах власності. Швидке зростання приватного сектора почалося вже у 1989: виникли малі і середні фірми, а також особисті підприємства («мала приватизація»). У 1992 частка несільськогосподарського приватного сектора у валовому внутрішньому продукті (ВВП) становила 45%, в тому числі в промисловості - 31%, в будівництві - 78% і в торгівлі - біля 91%. Приватизація великих підприємств викликала менший інтерес з боку потенційних покупців і активний опір з боку робітників. До 1992 були акціоновані тільки 501 з 8841 підприємств, і лише 76 були придбані за ринковими цінами вітчизняними або іноземними покупцями. Процес приватизації великих підприємств в П. протікав повільно і суперечливо. До кінця 1996 була здійснена приватизація лише 1895 великих підприємств з 8841, що існували в 1989. Більш успішно йшла мала приватизація: у 1990 до приватного сектора були передані 35 тис. малих підприємств. У 1990 уряд оголосив програму «масової приватизації» для декількох сотень найбільших державних підприємств; однак до реалізації цієї програми не приступали аж до 1996 через численні поправки і доповнення. У основі цієї приватизації лежала роздача громадянам ваучерів, які являли собою акції на власність в 15 національних інвестиційних фондах, між якими і розподілялися акції підприємств, що приватизуються. До кінця листопада 1996 цією програмою було охоплено 90% населення.
На 1996, трудові ресурси Польщі становили 22 млн. чол., або 57% населення. Приватний сектор нараховував понад 65% всіх зайнятих. Робоча сила в Польщі - одна з найбільш молодих в Європі: біля 60% зайнятих мають вік до 40 років. Із загального числа зайнятих у 11% вища, у 66% - середня освіта. У кінці 1995 в сільському господ. було 26,5% всіх зайнятих, в промисловості - 25% (3,5% в харчовій, 2,5% - в гірничодобувній, 5,2% - в машинобудуванні), 12,7% - в торгівлі, 5,7% - в будівництві і 5% - на транспорті.
У 1997 ВВП Польщі становив 135,8 млрд. дол., або 6406 дол. на душу населення. У 1998 національний прибуток виріс на 6,3%, обсяг інвестицій - на 22,8%, сумарні вкладення іноземних капіталів - на 25 млрд. дол. У 2000 р. ВВП зріс до 149,8 млрд дол. Промисловість у 1998 давала 40% ВВП; сфера послуг - 54%, сільське господарство - 6%. Якщо в 1989 на приватний сектор припадало 18% ВВП, то у 1996 - 65%, в тому числі 52% вартості всієї промислової продукції, понад 90% продукції роздрібної торгівлі, сільського господарства, автотранспорту і будівництва. Число приватних підприємств в Польщі збільшилося з 0,5 млн. в 1988 до 1,8 млн. в 1995, а підприємств з участю іноземного капіталу - з 1,6 тис. в 1988 до 25 тис. в 1996.
На 1993, орні землі Польщі становили 47% всіх площі країни (приблизно 18 млн. га), пасовища - 13% і ліси - 29%. У 1989 1/5 земельних угідь належала державі, інша земля знаходилася в руках приватних осіб. Державні господарства зосереджені в основному в західних і південних воєводствах. Міняється структура посівних площ: збільшується обробіток картоплі і технічних культур за рахунок скорочення посівів зернових. У результаті Польща вимушена ввозити значну кількість зерна. У 1950 зернові займали 63,6% площ, що обробляються, в 1992 - тільки 46%. Вирощують: пшеницю, жито, цукровий буряк, картоплю та інш. Польща є найбільшим в світі експортером яблучних консервів і займає видне місце у виробництві компотів, свіжозаморожених смородини, капусти і моркви. Країна дає 16% європейського збору картоплі і 5% - цукрового буряка. У 1996 в Польщі було 8 млн. голів великої рогатої худоби, молока вироблялося 12 млрд. л. Поголів'я свиней досягло 20 млн. Розводять домашню птицю: курчат і курей (45 млн. у 1996, 76 млн. - у 1980), качок 7 млн, індичок - 1 млн. У приватному сільському господарстві кінь залишається важливою тягловою силою, хоч число тракторів різко зросло - майже з нуля в 1956 до 1211,6 тис. одиниць в 1995. Важлива галузь господарства - морське рибальство, лісництво.
У 1950-1967 частка зайнятих в державній промисловості зросла на 93% частково за рахунок передачі їй підприємств приватного сектора, що збереглися після націоналізації. У 1970-1980 зайнятість у промисловості збільшилася на 15%. Великі капіталовкладення в післявоєнні роки сприяли розвитку металургії, машинобудування, суднобудування і хімічної промисловості. У 1990-1991 зайнятість в приватному секторі промисловості збільшилася майже на 25%. Польська промисловість дуже диверсифікована і географічно досить рівномірно розміщена, хоч існують райони значної концентрації підприємств її провідних галузей. Провідні галузі виробляють продукти харчування, текстиль, вугілля, машини і обладнання. У Катовіцькому воєводстві (Верхня Сілезія) локалізовано біля 20% всіх працюючих в промисловості країни; тут зосереджені підприємства вугільної промисловості і чорної металургії. Це також головний район кольорової металургії, машинобудування і виробництва металоконструкцій і інших металоємних виробів. У Лодзі і її оточенні знаходиться майже 42% всіх зайнятих в текстильній промисловості. Біля 30% зайнятих в електротехнічній промисловості сконцентровано в Варшаві і її околицях. Гданськ і Щецин - великі центри суднобудування. Підприємства хімічної промисловості більш розосередилися по території країни, хоч значна їх частина знаходиться в Катовіцькому воєводстві.
Основну частину електроенергії дають ТЕС, що працюють на вугіллі. У 1994 загальна встановлена потужність електростанцій Польщі становила 29,64 млн. кВт; було вироблено 127,42 млрд. кВт•год електроенергії.

Природа. Бл. 3/4 площі країни займають низовини (г.ч. на півночі і заході). На півночі – Балтійська гряда (вис. до 329 м). На півдні і південному сході вони змінюються Сілезько-Малопольським підняттям з невисокими (до 600 м) Свентокшиськими горами і в основному плоскою Люблінською височиною. Вздовж півд. кордонів простягаються гори Судети (вис. до 1602 м, г. Снєжка) і Карпати (вис. до 2499 м, г. Риси в масиві Татри) з передовою грядою Зах. і Сх. Бескид. Густа річкова мережа. Гол. ріки – Вісла з притоками Сан, Вепш і Буг (Західний Буг), і Одра (Одер). Багато озер. Балтійське море утворює біля побережжя Польщі Щецинську, Гданську і Віслінську затоки; там розташовані головні порти країни – Гданськ, Гдиня і Щецин. Ліси займають 27% площі. Клімат країни помірний, перехідний від морського до континентального.
Судети, розташовані вздовж кордону Польщі і Чехії, являють собою ряд невисоких гір (до 1520 м). Поблизу міст Валбжіх і Клодзко в цих горах знаходиться Нижньосілезький кам'яновугільний басейн. На схід від Моравських Воріт (пониззя між Судетами і Карпатами) розташовані Карпати. Ці гори загалом вище Судет; в районі Високих Татр їх максимальна висота 2499 м. Тільки Високі Татри в Польщі мають гострі гірські піки, глибокі ущелини і льодовикові форми рельєфу в гребеневій зоні. Більш низькі ланцюги Карпат, звані Бескидами, мають округлі форми і в значній частині покриті лісами. Північніше за ланцюг гір виділяються Сілезія і Мала Польща. Обидва райони мають горбистий рельєф. У Верхній Сілезії розташований один з найбільших у Європі кам'яновугільних басейнів. Велику частину центральної Польщі займають переважно лугові Великопольсько-Куявська і Мазовецько-Підляська низовини. Північніше Великої Польщі і Мазовії лежать Поморське і Мазурське поозер'я. Як і для всієї південно-східної Прибалтики, для півночі Польщі характерний рельєф, який сформувався в льодовиковий період. Величезні льодовикові язики наповзали на цю рівнину зі Скандинавії протягом довгого часу майже мільйона років. Після того як вони розтали, залишився товстий шар глини, піску і гравію, який тягнувся від балтійського побережжя далеко на південь і повністю знищив сліди дольодовикового ландшафту. У кінці льодовикового періоду ріки, що утворилися від талої води, потекли до Балтійського моря через територію Центральної Польщі по широких заболочених долинах. Вони добре простежуються на рівнині. У одній з таких льодовикових долин зараз течуть ріки Буг і Вісла, а в іншій - Варта і Одра. На півночі від льодовикових долин утворилися горбисті гряди широтного простягання - морени. Найбільш відомий морений пояс Балтійської гряди, який тягнеться на півночі від Берліна, Познані і Варшави. Ця моренна гряда підіймається до висоти 300 м над р.м. В моренній зоні багато озер. Великі озера - Снярдви і Мамри в Мазурському поозер'ї.

Геологічна будова. На тер. П. виділяються платформна частина (південно-західна околиця Сх.-Європейської платформи на сході, Середньоєвропейська плита і східна частина Зах.-Європейської платформи на заході) і складчаста область, що простягається вузькою смугою на півдні країни (Зах. і Сх. Судети, Свентокшиські гори, Карпати з Передкарпатським крайовим прогином). Межа між платформними структурами проходить по зонах глибинних розломів, що знаходять відображення у флексурах і розривних порушеннях осадового чохла.
Фундамент Східно-Європейської платформи представлений різноманітним комплексом від архейських до середньопротерозойських порід. Багато разів перероблені ґранітоїдні серії архею місцями перекриті карельськими метаморфічними породами і прорвані протерозойськими магматичними породами від основного до кислого складу. У депресіях і ґрабенах фундаменту розвинені верхньопротерозойські кварцитизовані пісковики і сланці. Глибина залягання фундаменту від 0,5 км (Мазурсько-Сувалковський виступ) до 8-9 км (Люблінсько-Львівська западина). З анортозитами фундаменту пов'язані ванадійвмісні титан-ільменітові руди, з кварцитовими серіями – залізисті кварцити. Нижні шари чохла платформи представлені рифейськими червонокольоровими г.п. і вулканогенно-осадовими г.п., що наповнюють на сході країни древні авлакогени. Комплекси порід, які залягають вище, мають плащове поширення. Верхньорифейсько-нижньокембрійські теригенні породи розвинені вздовж всієї зах. околиці платформи, середньокембрійські піщано-алевролітові, ордовик-силурійські карбонатні породи і силурійські ґраптолітові сланці – в Балтійській синеклізі, в Підлясько-Брестській і Люблінсько-Львівській западинах.
Західноєвропейська платформа являє собою монокліналь півн.-сх. падіння, яка в західній частині має назву Передсудетської, а в сході – Краківсько-Сілезької. Герцинський фундамент представлений дислокованими флішеподібними породами і ґраувакками ниж. карбону. Чохол платформи складений теригенно-уламковими породами карбону з прошарками вугілля, верхньо-кам’яновугільно-нижньопермськими породами. У покрівлі “червоного лежня" на Передсудетській монокліналі розташовані численні родов. газу. Вище залягає циклічно побудована верхньопермська теригенно-карбонатно-соленосна формація (цехштейн), в основі якої розвинені металоносні сланці з родов. руд міді. З породами цехштейна пов'язані родов. нафти, газоконденсату і газу, поклади калійних солей і ґаліту. Складчаста основа Середньоєвропейської плити (мегасинеклізи) складена філітами рифею, кварцитами і метаморфізованими ґраптолітовими сланцями ордовика і силуру. Глиб. залягання його від 1-2 км на бортах синеклізи до 8-13 км в центрі. Чохол представлений верхньопалеозойськими теригенно-карбонатними відкладами в ниж. частині розрізу і перев. соленосними у верхній. На всій платформній тер. П. на цехштейні залягають континентальні відклади нижнього (строкатий пісковик) і карбонатні утворення сер. (ракушняковий вапняк) тріасу, теригенно-карбонатні і евапоритові відклади верх. тріасу і юри. До доломіту тріасу на півдні країни приурочено свинцево-цинкове зруденіння. Розріз мезозою вінчається теригенними відкладами ниж. і карбонатними породами верх. крейди. Широко розвинені теригенні відклади палеогену і неогену. У Середньоєвропейській мегасинеклізі в еоцені і міоцені сформувалися паралічні вугленосні товщі, з якими пов'язані буровугільні родовища. З теригенними відкладами четвертинного віку, які складають верхні елементи чохла, пов'язані родов. нерудних буд. матеріалів.
Західні Судети (найбільш піднята частина орогена) складені ґнейсами архею, метаморфізованими сланцями і вулканогенно-осадовими породами ниж. палеозою, сланцями, ґраувакками і вапняками девону, грубоуламковими породами карбону, прорваними ґранітами. Виділяють Півн.-Судетську і Внутрішньо-Судетську (Нижньосілезьку) западини. До останньої приурочені родов. кам. вугілля. Східні Судети відрізняються більш низьким гіпсометричним розташуванням і більш повним розрізом палеозою, у верх. частині якого виділяються теригенно-карбонатний фліш девону і флішоїдна товща карбону з прошарками туфів. У передгірській Верхньосілезькій западині розвинені вугленосні г.п. карбону, з якими пов'язані родов. кам. вугілля. З магматичними породами палеозою асоціюють руди хрому, нікелю і міді, пірит, магнезит і інш. Свентокшиські гори складчасто-блокової будови складені інтенсивно дислокованими породами ниж. палеозою і менш за дислокованим комплексом порід девону і карбону, який створює сундучні складки.
Передкарпатський крайовий прогин, що є частиною альпійської області Карпат, північним пологим бортом накладений на елементи герцинської складчастої системи Середньоєвропейської плити і Сх.-Європейської платформи. Виконуюча прогин моласова товща міоцену складена теригенними г.п. з соленосною товщею в сер. частині. З ґіпсом і ангідритами останньої пов'язані родов. самородної сірки. Піщані горизонти моласи містять числ. поклади газу. Зовнішні Карпати складені потужною (до 11 км) товщею крейдових і палеогенових флішових відкладів. Ця частина орогену є мегасинклінорієм зі складною покривно-складчастою структурою, відклади якої утворюють ряд структурно-фаціальних зон. З флішовими відкладами крейди-палеогену пов'язані дрібні родов. нафти і газу.
У Внутрішніх Карпатах виділяють Пенінський пояс, міжгірну Підгальську западину і гірський масив Татри. Пенінський пояс складений дислокованими вапняками юри, які утворюють останці, і мергелистими породами крейди. Підгальська западина виконана палеогеновими грубоуламковими і піщано-глинистими відкладами. Татри утворені двома структурними елементами – північний являє собою покривало, складене мезозойськими осадовими г.п.; південний утворений ґранітами карбону, нижньопалеозойськими метаморфічними породами і пермсько-крейдовими, переважно карбонатними, породами.

Гідрогеологія. Велика частина тер. П. знаходиться в межах Німецько-Польського артезіанського бас. Осн. ресурси прісних вод формуються перев. в алювіальних відкладах Вісли, Одри і інш. великих рік, а також у флювіогляціальних відкладах плейстоцену і теригенних утвореннях пліоцен-плейстоцену. Глиб. залягання води алювіального горизонту 0,5-5 м. Води ґрунтові, місцями слабонапірні. Дебіти водопунктів 0,5-8,0(15) л/с. Води прісні, НСО3--Са2+ складу з ділянками засолення вздовж узбережжя. Водоносний комплекс флювіогляціальних відкладів поширений на значних площах і має важливе господарське значення. Дебіти колодязів і свердловин 1,5-3,0 л/с, при макс. значеннях 20 л/с. Води прісні або слабкосолоні. Водоносні горизонти теригенних і карбонатних утворень мають сумарну потужність від 150 до 1300 м. Водопритоки в свердловинах від десятих часток до 8-15 л/с. Нижче по всьому осадовому розрізу розвинені розсоли високої концентрації з пластовими т-рами до 70-100 оС, метанові за газовим складом, з високим вмістом Br, J, F і інш. мікрокомпонентів. На тер. П. поширені значні ресурси термомінеральних вод різного генезису, газового і хім. складу, часто з високою т-рою, які використовуються в бальнеології (Велічка, Іновроцлав, Камень-Поморскі, Колобжег і інш.).

Сейсмічність. Основна частина тер. П. належить до сейсмічно неактивних областей Землі, лише в р-ні Карпат, що входять до складу Середземноморського сейсмічного поясу, встановлені сейсмоактивні зони, що тяжіють до зон глибинних розломів в основі Карпат. У їх межах відомі слабкі відособлені вогнища землетрусів з магнітудою 6-8 балів.

Корисні копалини. На початку ХХІ ст. в П. нараховують понад 70 різних к.к. Найважливіші з них представлені в табл. 1. Серед країн ЄС Польща займає за запасами бурого вугілля 6-е, кам’яного вугілля та срібла – 7-е, міді – 8-е, свинцю та цинку – 10-е місце [Ґлюкауф, №1, 2002].